Полуніна Валентина Іванівна

Полуніна Валентина Іванівна
Полунина Валентина Ивановна
Народження 1917(1917)
Розсказово
Смерть 1 серпня 1943(1943-08-01)
біля села Руське[ru], Кримський район, Краснодарський край
Поховання майдан села Руське[ru]
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби 19411943
Звання гвардії  Сержант
Командування 46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк
Війни / битви Друга Світова війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1943

Полуніна Валентина Іванівна (1917 року, Розсказово, тепер Тамбовська область — 1 серпня 1943 року, біля с. Руське, Кримський район, Краснодарський край) — радянська військова льотчиця; старший льотчик 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, гвардії сержант.

Біографія[ред. | ред. код]

Валя Полуніна народилася в 1917 році в місті Розсказово Тамбовської області.

До Червоної Армії була призвана Тамбовським РВК в 1942 році.

Брала участь у Другій світовій війні як військовий льотчик нічного бомбардувальника «ПО-2» ("УТочка"), на якому в парі зі штурманом завдавала бомбових ударів по військових об'єктах.

Брала участь в Битві за Кавказ, у звільненні Кубані та Криму.

У ніч з 31 липня на 1 серпня 1943 року не повернулася з бойового завдання. Літак збитий вогнем зенітної батареї.

Загибель[ред. | ред. код]

1 серпня 1943 року був трагічним для нічного полку: 4 екіпажі згоріли при виконанні бойового завдання над ціллю. Загинули: Ганна Висоцька, Галина Докутович, Євгенія Крутова, Олена Салікова, Євгенія Сухорукова, Соня Рогова, Валентина Полуніна та Галфіра Каширіна[1].

Згодом останки льотчиць були перепоховані у братській могилі[2] на майдані в селі Руське[3] (Молдаванське сільське поселення) Краснодарського краю.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]