Повернення блудного сина (Рембрандт)
| нім. De terugkeer van de verloren zoon | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Рембрандт |
| Час створення: | біля. 1666-69 |
| Розміри: | 260 × 203 см |
| Висота: | 262 см |
| Ширина: | 205 см |
| Матеріал: | олія на полотні |
| Жанр: | сакральне мистецтво[2] |
| Зберігається: | Санкт-Петербург, Росія |
| Музей: | Ермітаж |
 «Повернення блудного сина»у Вікісховищі | |
«Повернення блудного сина» — відоме полотно Рембрандта за сюжетом притчі із Нового заповіту (Євангеліє від Луки 15, 20 — 24) про блудного сина, експонується в Ермітажі. Ця картина була намальована незадовго до смерті художника.
Сюжет[ред. | ред. код]
На картині зображено фінальний епізод притчі, коли блудний син повертається додому, «…А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…»
Опис[ред. | ред. код]
Це найбільше полотно Рембрандта на релігійну тему. Рембрандт зосередився на самій суті притчі — зустрічі батька із сином і прощенні.
Автор трактує сюжет з великим трагізмом, возвеличуючи його до символу загальнолюдського значення. Фігури головних героїв виражають складну гаму почуттів: розкаяння і милосердя, безмежну любов і гіркоту пізнього духовного прозріння. Ці образи одна із вершин психологічного таланту Рембрандта.[3]Автор виділяє батька й сина яскравим світлом.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в https://www.hermitagemuseum.org/wps/portal/hermitage/digital-collection/01.+Paintings/43413/
- ↑ https://www.google.com/culturalinstitute/asset-viewer/return-of-the-prodigal-son/5QFIEhic3owZ-A?projectId=art-project
- ↑ Повернення блудного сина. Ермітаж. Архів оригіналу за 27 березня 2010. Процитовано 28 грудня 2010.
Див. також[ред. | ред. код]
|
.jpg)