Площа Відродження (Коломия)

Площа Відродження Коломия
Площа Відродження. Вид на ратушу
Колишні назви
пл. Ринок, пл. Пілсудського, пл. Леніна
польського періоду (польською)	Plac Piłsudskiego
радянського періоду (українською)	пл. Леніна
радянського періоду (російською)	пл. Ленина
Загальні відомості
поштові індекси	78200
Транспорт
Рух	двохсторонній (Пішохідна зона)
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Площа Відродження — площа в місті Коломиї.

Колишні назви площі Відродження: Ринок, площа Пілсудського, площа Леніна.

Більшість двоповерхових будинків, що складають сучасні площі Відродження та Шевченка побудовані, ймовірно, в 1870-х рр. Коломиєзнавець Леопольд Вайґель у «Нарисі міста Коломиї» (1877) зазначав, що «тепер довкола обширного ринку як і всередині його, знаходяться муровані двоповерхові камениці».

Свого первісного вигляду будинки коломийського середмістя не зберегли, оскільки неодноразово руйнувалися в часи воєн та пожеж, ремонтувалися й відбудовувалися з деякими змінами. Особливих змін зазнали вже в радянський період перші поверхи, де розташовувалися великі державні крамниці на місці малих приватних. Найкраще збереглися будинки західної сторони (№ 1-11).

В будинках № 1-2 (другий поверх) ще з кін. ХІХ ст. знаходився готель «Ґранд», власниками якого в різні роки були Рифка Баґр (1913), Бліц Сендер (1925), І. Вітенко з с. Жукотина, тепер Коломийського р-ну (1941—1944). Впродовж десятків років готель приймав гостей нашого міста, серед яких були і визначні особи: Микола Лисенко (16-17.12.1903), який відвідав Коломию з нагоди 35-річчя творчої діяльності; маршал Червоної Армії СРСР Георгій Жуков зі штабом (поч. квітня 1944), але через бомбардування міста угорською артилерією довго тут не затримався. В період СРСР тут спочатку була районна служба оперуповноважених НКВС, а з 1952 р. — міська прокуратура. Перший поверх надавався в оренду підприємцям: на поч. XX ст. в будинку № 1 розташував свій найбільший товарний склад і крамниця одягу, тканин, «і всього, що потрібно для шлюбних церемоній» Ізидор Горн. Після закінчення другої світової війни тут розмістилася міська перукарня, яка діє до сьогодні. Перший поверх будинку № 2 на поч. XX ст. займав крамниця товарів «модних і галантереї» Якоба Надлєра і К. Рамлєра, в 20-х рр. — склад хутра і кушнірська майстерня Г. Кестена і Я. Айзнера. В 1925 р. тут містився склад оптичних товарів і ювелірних виробів. В 1990-х рр. — горілчана крамниця комбінату «Івано-Франківськспирт».

Будинок № 3. У 1926 році містилися на 1 поверсі взуттєві крамниці, якими керували євреї Л. Фойерштайн та Л. Шварцфельд. У 1929 розташовувалася також крамниця з продажу шкіри. Керував нею також єврей Ш. Блехер. За даними газети «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 3 січня 1932 року, у будівлі вела лекції гри на фортепіано дипломована випускниця консерваторії ім. Монюшки Міна Фойерштайн. Відомо про неї, що в кінці червня 1931 року закінчила даний вищий музичний заклад («Prawda Kolomyjska» за 28 червня 1931 року). ЇЇ прізвище по чоловіку — Кохнова («Tygodnik Pokucki» за 18 вересня 1932 року). Також, за даними шематизму 1935—1936 року, приймав у будівлі лікар, єврей за національністю Леон Конн. За даними списку платників податків 1939 року, проживав на пл. Пілсудського, 2, тобто в сусідній будівлі. Народився він 1898 року, отримав диплом лікаря в 1926 році. За спеціальністю був педіатром. Був лікарем повітової лікарні у Львові, лікар медичного страхувального товариства в Коломиї. За даними газети «Tygodnik Pokucki» за 1 вересня 1929 року, приймав він з 3 до 5 години дня, а також лікував лікар «опромінювальною кварцовою лампою та діатермією». За даними газети «Glos Pokucia» від 19 червня 1938 року, «як ми дізнаємося, пан д-р Леон Конн став капітаном резерву». У 1938 році приймав вже в сусідній будівлі на пл. Пілсудського, 4. За даними Яд Вашему, до Другої світової війни проживав у Коломиї. Далі про нього дані не знайшлися. У часи СРСР у будівлі містився магазин дитячого одягу на 1 поверсі. За даними спогадів від мешканців, у 1959 році переобладнали будинок, тобто зробили з однієї декілька квартир. Зараз на 1 поверсі — приватні підприємства.^[1]

Будинок № 4. В перших десятиліттях XX ст. розміщувався філіал аптеки Євстахія Турянського «Провидіння Боже». В 1913 р. також склад тканин Симона Чайза, в 20-х рр. — крамниця Леопольда Барана, адвокатська канцелярія д-ра Йоахима Ашкеназі, а також великий склад кондитерських виробів. Від 1990-х рр. — крамниця «Клавдія» (перший поверх). На другому поверсі — житлові приміщення.

Будинок № 5. З поч. XX ст. і до 1939 р. тут діяла крамниця тканин і сукна Євгена Зеленецького. Одночасно в 30-х рр. містився ресторан «Уніонка» Петра Кваснюка, а також крамниця горілчаних товарів Братів Авнер. В 1970-90-х рр. — фотографічне ательє.

Будинок № 6. В 1910-х рр. — крамниця засобів для кравецтва Гевюрза і Ґоттліба, в 20-ті рр. — слюсарні майстерні Іґнатія Вуйціка і Ефроїма Корнбліта, аптечний склад «Золотий лев» А. Гірнлого, канцелярія власника броварні Бреттлєра. У 1930-х рр. — крамниця м′ясних виробів Францішека Заремби. В 70-90-ті рр. тут містилося кафе «Сніжинка» (тепер — «Барвінок»). На другому поверсі — житлові приміщення.

Будинок № 8. Збуд. 1910 р. В 10-х рр. XX ст. крамниця музичних інструментів та аптека Антонія Сидоровича. У 1920-х рр. аптека Вільґельма Найдера та крамниця ковбасних виробів Візеканюка. В 1970-х рр. крамниця «Ноти і передплатні видання», з 90-х рр. — фірмовий міні-бар «Галка», МП «Книга».

Будинок № 9. У першій пол. XX ст. другий поверх займав кредитно-ескомптовий банк. Одночасно в 1910-х рр. — крамниця спецій Генрика Ільницького, галантерейна крамниця та торгівля чоловічим одягом Леона Розенґека. В 20-30-х рр. — канцелярії купця Юди Фірштейна та власника млина Якоба Байдафа та ювелірна крамниця Й. Файєрштейна. В 1970-90-х рр. найбільші у Коломиї книгарні, тепер МП «Книга».

Будинок № 10. До 1939 р. тут містилися «кімнати для сніданків» та аптека Яна Чорного, в 40-х рр. — годинникарська майстерня, буфет, книгарня. В 1970-90-х — книгарня, тепер МП «Книга».

Будинок № 11. У 1900—1939 рр. — ресторан і винарня, крамниця тканин Рейна Герша, склад взуття і галантереї Соломона Гарліґа, галантерейна крамниця Самсона Банка та великий магазин взуття німецької фірми «Дель-Ка». В 1970-90-х — книгарня, тепер МП «Книга».

Будинок № 12. На поч. XX ст. тут знаходився оптичний та гравірувальний крамниця горілчаних товарів, крамниця господарсько-торгової спілки «Покутський господар», яка продавала залізний реманент, насіння та збіжжя, згодом крамницю перейменовано на «Центросоюз».

Будинок № 13. Власником будинку на поч. XX ст. був Хаєс, який надав в оренду приміщення першого поверху під крамниці чехові Батові та Я. Шустеру.

Будинок № 14. В 1910-20-х рр. розміщувався кантор обміну іноземних валют Мойзеса Гаммера, склад меблів; в 20-х рр. «кімнати для сніданків» відкрила Ґіція Тейтлєр, пацієнтів приймав стоматолог А. Нейбауер.

Будинок № 15. На поч. XX ст. містилася крамниця спецій А. і М. Шмерзів. В 1920-х рр. крамниця Шимона Зукермана пропонувала покупцям золото, срібло, годинники; діяли перукарня «Реґіна», майстерня годинникаря Керкера Гаскеля, крамниця Лазара Ленера, фірмова взуттєва крамниця.

Будинок № 17. У 1910-х рр. тут містилася кондитерська фірма Самуеля Столсберґа, овочева крамниця «Палермо» та крамниця Абрагама Сойчека, яка влаштовувала виставки українських вишивок. В 1970-х рр. — кафе «Бульйонна» (тепер — кафе «Волошка», аптека «Юрікс»).

Будинок № 18. У радянський період тут містилася крамниця «Технічна книга», згодом «Подарунки». Тепер фінансова компанія і торгово-комерційний центр «Юрікс».

Будинок № 19. У 1920-х рр. крамниця горілчаних товарів Ліки Унґара, в 30-х рр. крамниця м′ясних виробів Станіслава Пікора. В 1942—1944 рр. — навчальні класи Коломийської ґімназії. В часи СРСР тут знаходилися магазини «Ювелірний», «Хлібний», «Тканини». Тепер — крамниці ювелірних виробів та міськрайонного т-ва «Просвіта».

• Музей історії міста Коломиї
• Місце страт і зміни влад: історія площі Відродження в Коломиї. Інформатор Коломия. Процитовано 22 лютого 2025.