Плетньов Кирило Володимирович

Кирило Плетньов
рос. Кирилл Плетнёв
Ім'я при народженніКирило Володимирович Плетньов
Дата народження30 грудня 1979 (44 роки)
Місце народженняХарків, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Росія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяактор, кіноактор, кінорежисер, кінопродюсер, режисер монтажу, сценарист, виробник, телеактор Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 1767417 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Кирило Плетньов у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Плетньов.

Кирило Володимирович Плетньов (рос. Кирилл Владимирович Плетнёв; нар. 30 грудня 1979, Харків, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — російський актор театру, кіно та телебачення, кінорежисер, сценарист, продюсер.

Біографія

[ред. | ред. код]

Кирило Плетньов народився 30 грудня 1979 року в місті Харкові Української РСР[1]. Батько — Володимир Плетньов, інженер-винахідник. Мати — Тамара Федорівна, майстер спорту міжнародного класу з бальних танців[2]. Через рік після народження Кирила родина переїхала до Ленінграду. У нього є молодший брат Михайло, архітектор[3].

З чотирирічного віку Кирило почав займатися спортивними бальними танцями, до яких його залучила мама. Брав участь у всіх танцювальних конкурсах, що проводилися в піонерських таборах, де часто виборював перші місця. Згодом став чемпіоном Європи з сучасних танців[2].

До дев'ятого класу середньої школи навчався в дитячо-юнацькій спортивній школі «Зміна» футбольного клубу «Зеніт», але футбол не любив. Займався також скелелазінням у шкільному туристичному гуртку. Середню загальну освіту отримав у школі з театральним профілем[4].

У 1996 році, у шістнадцятирічному віці, Кирило Плетньов вступив на акторський факультет Санкт-Петербурзької державної академії театрального мистецтва (СПбДАТМ) (курс режисера Володимира Вікторовича Петрова). Вступні екзамени здавав на режисерський факультет, але члени приймальної комісії, зіславшись на його молодий вік та відсутність у нього життєвого досвіду, запропонували йому вчитися на актора. Після закінчення академії в 2000 році показувався в декількох московських театрах. Зрештою, увійшов до трупи Московського драматичного театру під керівництвом Армена Джигарханяна і переїхав до Москви[4][5].

З 2000 року активно знімається в кіно і телесеріалах.

Навесні 2003 року пішов з театру Армена Джигарханяна. З цього ж року почав роботу з театральним режисером Іриною Керученко[4].

У 2009 році в парі з Дариною Резніковою взяв участь у четвертому сезоні розважального телешоу «Танці з зірками»[2], де пара посіла шосте місце[3].

У 2014 році закінчив факультет кінодраматургії та кінорежисури Вищих курсів кіно і телебачення Всеросійського державного університету кінематографії імені С. А. Герасимова (ВДІК) (майстерня Дениса Вікторовича Родиміна та Володимира Олексійовича Фенченкоа)[6]. Його перша режисерська робота — короткометражний художній фільм «6:23», який розповідає про актора, який отримує важку звістку під час вистави[5]. Фільм був відзначений нагородами фестивалів, у тому числі 33-го Міжнародного студентського фестивалю ВДІК. Дипломна робота режисера Плетньова — короткометражний художній фільм «Настя» — стала володарем головного призу студентського журі 34-го Міжнародного студентського фестивалю ВДІК, головного призу конкурсу «Кінотавр. Короткий метр» у 2015 році[6], а також призу у конкурсі короткометражних фільмів Міжнародного фестивалю фільмів про права людини «Сталкер» 2015 року[7]. Успіх фільму «Настя» допоміг профінансувати третій короткометражний фільм Кирила Плетньова — «Мама»[8].

У 2014 році був членом Експертної ради Другого Всеросійського відкритого конкурсу сценаріїв та кіноробіт «Кінопризив» у Москві[9].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Кирило Плетньов був одружений з акторкою Лідією Мілюзіною (2010—2012). Від цього шлюбу у них народився син Федір (нар.. 20 квітня 2011)[10].

У актора є ще старший син Георгій (нар.. 2007)[11].

Кирило Плетньов живе громадським шлюбом з акторкою Ніно Нінідзе (дочкою Ії Нінідзе)[12]. 13 грудня 2015 року у пари народився син Сандрік(Олександр)[7].

Творчість

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]
  1. 2000 — Убивча сила 2 (серія № 4 «Дачний сезон») — Діма, хлопець на пляжі
  2. 2002 — Ведмежий поцілунок — Нік
  3. 2002 — Тайга. Курс виживання — Олексій
  4. 2004 — Далекобійники 2 (серія № 6 «Полуторка») — Серьога, чорний археолог
  5. 2004 — Діти Арбата — Федько-кооператорщик
  6. 2004 — Диверсант — Олексій Петрович Бобриков, молодший сержант / молодший лейтенант / старший лейтенант / капітан
  7. 2004 — Легенда про Кащея, або В пошуках тридесятого царства — Жар
  8. 2004 — Па — Кирило
  9. 2004 — Самара-містечко — «Кідала», лже-перекладач
  10. 2004 — Штрафбат (серії № 1-2) — Дубінін
  11. 2005 — Неслужбове завдання 2. Вибух на світанку — Польовий, старший лейтенант, командир групи
  12. 2005 — Золоті хлопці — Гриша Чайка
  13. 2005 — Солдати 3 — Денис Анатолійович Неліпа («Береза»), рядовий (з 2-ї серії — молодший сержант)
  14. 2006 — Дурдом (Україна) — Михайло Мішин, старший лейтенант
  15. 2006 — Під зливою куль (фільм № 1 «Секретна зброя», фільм № 2 «Діти генерала», фільм № 3 «Госпіталь», фільм № 4 «Протистояння») — Андрій Безфамільний, молодший лейтенант / лейтенант, командир розвідки, колишній безпритульний' '
  16. 2006 — Російський переклад — Євген Андрійович Кондрашов, старший лейтенант міліції, оперативник
  17. 2006 — З Дону видачі немає — Віктор, бандит
  18. 2006 — Голландський пасаж — Володимир Валентинович Лосєв, син злодія «в законі» Валентина Івановича Лосєва («Сохатого»)
  19. 2006 — Пристрасті за кіно, або Панове кіношники — Слава Нечаєв
  20. 2007 — Утікачки — Вася
  21. 2007 — Дев'ять життів Нестора Махна — Владислав Данилевський, син пана Івана Казимировича Данилевського, брат Вінценти
  22. 2007 — Диверсант 2: Кінець війни — Олексій Петрович Бобриков, старший лейтенант / капітан
  23. 2008 — Адмірал — Фролов, мічман
  24. 2008 — Аеропорт 2 (серія № 14 «Десять відсотків») — Антон Столяров, син художника Віктора Петровича Васильєва
  25. 2008 — Ваша зупинка, мадам! — Роман
  26. 2008 — Громови. Будинок надії — Юрій («Йорик»)
  27. 2008 — Золото Трої — Джонатан Вешлі
  28. 2008 — Кохання-зітхання 2 — Віктор Павлович Сіньков / Вікторія Павлівна Сінькова
  29. 2008 — Один день — Віктор
  30. 2009 — Десантура. Ніхто, крім нас — Олексій Кудінов, лейтенант / старший лейтенант
  31. 2009 — Канікули суворого режиму — Геннадій Петрович Васильков («Артист»), засуджений
  32. 2009 — Одну тебе люблю — Сергій Уфімцев, син Іллі та Клавдії
  33. 2009 — Піп — Олексій Луготінцев
  34. 2009 — Правило лабіринту — Костянтин
  35. 2009 — За загадкових обставин (Україна) (фільм № 2 «Нещадне кохання», фільм № 3 «Наступна станція — смерть», фільм № 4 «Кава по-диявольськи») — Олексій Сирота, старший лейтенант міліції (з фільму № 4 — капітан), слідчий, працівник карного розшуку
  36. 2009 — Наказано знищити! Операція: «Китайська шкатулка» — Олександр Садков, диверсант, радист
  37. 2009 — Перерваний політ Гері Пауерса (документальний) — Айвазян
  38. 2010 — Олександра — Михайло, геолог, сусід Олександри
  39. 2010 — Віра, Надія, Любов — Ілля Строєв, син Віри та Віктора
  40. 2010 — Голоси (серія № 7) — Стас Годеєв
  41. 2010 — Шукаю тебе — Артем
  42. 2010 — Лісовик. Продовження історії — Євген, механік
  43. 2010 — Рейдер — Олександр Пахомов, співробітник особливого відділу НДІ «Мікроточмаш»
  44. 2011 — Варення з сакури — технік
  45. 2011 — Кохання і розлука — Лачо Чубаров, циган
  46. 2011 — Піраньї — Максим Нечаєв, рибінспектор
  47. 2011 — Пильна робота — Петро Земцов, оперативник, співробітник районного відділу міліції, колишній військовий
  48. 2011 — Я дочекаюся… — Сергій
  49. 2012 — Серпень. Восьмого — танкіст, командир головного танка
  50. 2012 — Друге повстання Спартака — «Марсель», злодій «у законі»
  51. 2012 — Одного разу в Ростові — Павло Костянтинович Карпухін, капітан карного розшуку (Угро)
  52. 2012 — Дорога на острів Пасхи — Павло Аркадійович Малахов, слідчий
  53. 2013 — Мама-детектив — Максим Васильович Марецький, слідчий ГУВС міста Москви, колега слідчої Лариси Іванівни Льовіної
  54. 2013 — Роман з кокаїном — Василь Буркевіц
  55. 2013 — Клянемося захищати — Геннадій Харламов, сержант
  56. 2013 — Метро — Сергій Назимов, телекореспондент
  57. 2014 — Небо занепалих — Павло Миколайович Шарманов, власник найбільшої авіаційної компанії
  58. 2014 — Форт Росс: У пошуках пригод — Дмитро Іринархович Завалішин, лейтенант, командир загону морської піхоти російського флоту
  59. 2014 року — Не в хлопцях щастя — Володимир
  60. 2014 року — Невипадкова зустріч — Андрій Колесников («Коліщатко»), колишній друг Сергія
  61. 2014 року — Поспішайте любити — Станіслав, колишній чоловік Асі
  62. 2014 року — Досвід реконструкції — Євген Олександрович Сімаков, слідчий
  63. 2014 року — Настя (короткометражний) — епізод
  64. 2015 — непідсудність — Олександр Миколайович Волков
  65. 2016 — Кохання з обмеженнями — Саня, охоронець медичного центру
  66. 2016 — П'ятниця — Максим
  67. 2016 — Вікінг — Олег Святославич, князь древлянський
  68. 2016 — РВВС — Малас, старший лейтенант
  69. 2016 — Ялинки 5 — Костянтин
  70. 2016 — Фейк (короткометражний) — епізод
  71. 2016 — Колектор — Євген, охоронець фірми (голос за кадром)
  72. 2017 — Три дні до весни — Володимир Андрєєв, офіцер НКВС
  73. 2017 — Безпека — Кирило Павлович Копєйкін, капітан поліції, старший оперуповноважений кримінальної поліції
  74. 2017 — Мішок без дна — розбійник
  75. 2017 — Доктор Ріхтер — Олег
  76. 2017 — Зажигай! — епізод (немає в титрах)
  77. 2018 — Без мене — Ваня
  78. 2018 — А. Л. Ж. И. Р. (у виробництві) — начальник охорони табору

Режисер

[ред. | ред. код]
  • 2012 — «Собака і серце» (короткометражний)
  • 2013 — «6:23» (короткометражний)
  • 2015 — «Настя» (короткометражний)
  • 2016 — «Мама» (короткометражний)
  • 2017 — «Зажигай!»
  • 2018 — «Мама назавжди»
  • 2018 — «Без мене»
  • 2018 — «Сім вечорів»

Сценарист

[ред. | ред. код]
  • 2013 — «6:23» (короткометражний)
  • 2015 — «Настя» (короткометражний)
  • 2016 — «Мама» (короткометражний)
  • 2017 — «Зажигай!»

Продюсер

[ред. | ред. код]
  • 2017 — «Зажигай!»

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
  1. 2000 — «Ревізор» — Бобчинський-Добчинський (Московський драматичний театр під керівництвом Армена Джигарханяна)
  2. 2000 — «Казки Вченого Кота» — Кіт Вчений (Московський драматичний театр під керівництвом Армена Джигарханяна)
  3. 2001 — Божевільний день, або Одруження Фігаро — Фігаро (Московський драматичний театр під керівництвом Армена Джигарханяна)
  4. 2001 — «Закрий очі — розповім тобі казки» — Фома (Московський драматичний театр під керівництвом Армена Джигарханяна)
  5. 2004 — «Фантомні болі» — Дмитро (Школа-студія МХАТ і Театр.doc)
  6. 2005 — «Гедда Габлер» — Ейлерт Левборг (Школа-студія МХАТ і Центр імені Вс. Мейєрхольда)
  7. 2007 — «Я — кулеметник» — хлопець 20-30 років (Центр драматургії і режисури п/к О. Казанцева та М. Рощина)
  8. 2011 — «Злочин і покарання» Федора Достоєвського, режисер Лев Еренбург — Родіон Романович Раскольніков (МХТ ім. Чехова)

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Кирило Плетньов на кінофестивалі «Кінотавр» у Сочі, 17 червня 2015 року.
  • 2001 — номінація на премію «Московські дебюти» за найкращу чоловічу роль («Божевільний день, або Одруження Фігаро»)
  • 2005 — приз за найкращу чоловічу роль фестивалю «Нова драма» («Фантомні болі»)
  • 2006 — приз «Золотий меч» за найкращу чоловічу роль IV Міжнародного фестивалю військового кіно ім. Ю. М. Озерова (х/ф «Протистояння»)
  • 2007 — премія газети «Московський комсомолець» за найкращу чоловічу роль у категорії «Початківці» («Я — кулеметник»)
  • 2007 — премія «Чайка» (номінація «Прорив») за роль у виставі «Я — кулеметник»
  • 2014 — фестиваль студентського кіно «Свята Анна» — спеціальний приз «Фільм Про» і програми «Індустрія кіно» («6:23»)[5]
  • 2014 — XV Міжнародний телекінофорум «Разом» (Ялта) — приз за найкращий дебют («6:23»)[13]
  • 2015 — кінофестиваль «Кінотавр» — Головний приз конкурсу «Кінотавр. Короткий метр» («Настя»)
  • 2015 — кінофестиваль «Сталкер» — приз за найкращий короткометражний фільм («Настя»)[7]
  • 2017 — премія «Золотий орел» за найкращий короткометражний фільм («Мама»)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Плетнёв Кирилл Владимирович. Биография, фильмография. // kino-teatr.ru. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 26 вересня 2011.
  2. ↑ а б в
  3. ↑ а б
  4. ↑ а б в
    Кирило Плетньов. «Пунктиром від першої особи». Автобіографія. Сайт «Люди» // peoples.ru (15 листопада 2007 року)
  5. ↑ а б в Анастасия Темирджанова (22 апреля 2014 года). Лауреат премии объединённой редакции «Фильм Про» и программы «Индустрия кино» рассказывает о фильме «6:23». — Эксклюзивное интервью с Кириллом Плетнёвым. // filmpro.ru. Процитовано 27 вересня 2014.
  6. ↑ а б
  7. ↑ а б в Светлана Хохрякова (18 декабря 2015 года). На фестивале «Сталкер» самым титулованным оказался фильм о репрессированном актёре. Газета «Московский комсомолец» // mk.ru. Процитовано 21 грудня 2015.
  8. ↑ Родион Чемонин (19 февраля 2016 года). Снимается кино: «Мама». // tvkinoradio.ru. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  9. ↑ Александр Бойко (21 ноября 2014 года). В Москве подвели итоги Второго Всероссийского открытого конкурса сценариев и киноработ «Кинопризыв». Газета «Комсомольская правда» // kp.ru. Процитовано 21 грудня 2015.
  10. ↑ Оксана Кальнина (28 квітня 2011 року). Кирилл Плетнёв стал папой. — У звезды сериалов «Диверсанты» и «Любовь и разлука» родился сын. Газета «Комсомольська правда» // kp.ru. Процитовано 26 вересня 2011.
  11. ↑ Олег Перанов. Кирилл Плетнёв: «В конце концов у меня проснулась любовь к себе!» // Общероссийская газета «Моя семья» (moya-semya.ru). — 2015. — № 33 (24 серпня).
  12. ↑ Кирилл Плетнёв станет отцом в третий раз. — У актёра уже есть два сына от первого брака с актрисой Лидией Милюзиной — Фёдор и Георгий. // 7days.ru. 15 июля 2015 года. Процитовано 20 листопада 2015.
  13. ↑ XV Международный телекинофорум «Вместе» (22-27 августа, Ялта) (PDF). СК Новости. 19 сентября 2014. Процитовано 27 вересня 2014.[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плетньов_Кирило_Володимирович&oldid=41318664