Писар

Пи́сар (перепи́сувач, писе́ць) — людина, що її робота пов'язана з писанням, писаниною, веденням записів, письмом.

Очевидно, що перші писарі з'явились одразу після винайдення письма. Ще в стародавніх державах Близького Сходу (Шумер, Вавилон, Ассирія), а також в Єгипті, писарі були важливою складовою військової й священницької ієрархії, що керувала державою, належали до стану священиків, оскільки мистецтво письма вважалося священним. У руках писарів було майже все діловодство тих часів, тобто фінансові питання, юриспруденція, бухгалтерія й ін., вони були першими бюрократами (людьми, «влада яких пов'язана з письмовим столом»).

У стародавній Європі писарів називали графами (походить від грецького графо — писати, так само як і слово грамота). Світський або церковні діячі, королі або єпископи, як правило призначали графа керувати певними землями, вести діловодство тощо. Тобто графи були дворянами — служилими людьми королівського двору. З часом, завдяки їхньому впливу, деякі з них здобули можливість передавати власну посаду і назву (титул) у спадок, що з часом перетворило слово «граф» на позначення одного з спадкових дворянських титулів.

У мусульманських країнах писарів називали катібами від арабського «катб» — писання.

В українських селах староста і писар — дві найважливіші посади. Писар читав і писав листи, складав і посвідчував угоди (тобто виступав в ролі сучасного нотаріуса) тощо.

Писар:

• людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець;
• працівник штабної армійської канцелярії;
• службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді.

Генеральний писар:

• член Генеральної старшини, вища службова особа, яка вела справи гетьманського уряду в Україні в 17–18 століттях; керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні умов міжнародних договорів, вів дипломатичне листування; зберігав державну печатку;
• у 1917-1918 роках — член Генерального секретаріату УЦР УНР, вища службова особа Української Народної Республіки; вів справи українського уряду, зберігав державну печатку, стверджував законність та чинність документів.

Військовий писар[ред. | ред. код]

Військовий, або кошовий писар — це виборна службова особа, що відала всією канцелярією Запорізької Січі у 16–18 століттях.

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Писар

• Письмо
• Рукопис
• Устав (вид письма)
• Палеографія
• Давня українська література

Посилання[ред. | ред. код]

• Писар // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Писар // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1367. — 1000 екз.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2019)

Це незавершена стаття про Велике князівство Литовське. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.