Печерський іподром

	Печерський іподром
Країна	Російська імперія, УНР, Українська Держава, Українська СРР і СРСР
Адміністративна одиниця	Київ
Час/дата початку	1867
Час/дата закінчення	1965
	Печерський іподром у Вікісховищі

Координати: 50°26′13″ пн. ш. 30°32′50″ сх. д. / 50.43716590691030177° пн. ш. 30.54725068790099840° сх. д.

Печерський іподром — іподром, що існував у місті Києві у 1867—1965 роках, також використовувався як льотний майданчик. Збереглась будівля іподрому, побудована у 1915-1916 роках.

Історія[ред. | ред. код]

У 1867 було засновано Київське товариство випробувань коней (Киевское общество испытаний лошадей), незабаром почалися кінні змагання.

У 1915—1916 роках для потреб іподрому була збудована кам'яна будівля в стилі неоренесанс (зараз вул. Омеляновича-Павленка, 9). Архітектором був Валеріян Риков, скульптором — Федір Балавенський. У будівлі була крита двох'ярусна трибуна завдовжки близько 125 метрів, здатна вміщати більше чотирьох тисяч чоловік одночасно. Тут були свій ресторан і буфет. Свого часу іподром на Печерську вважався одним з найкращих розважальних місць у Києві.

У 1910-х роках Печерський іподром використовувався як один з льотних майданчиків Київського товариства повітроплавання. У квітні 1911 року на іподромі виконував демонстраційні польоти, у тому числі з пасажирами, відомий авіатор С. Уточкин, який роком раніше вперше продемонстрував у Києві політ літака на іншому київському іподромі — Сирецькому (знаходився на місці кіностудії імені О. Довженко)^[1].

Вперше ідея забудови поля іподрому виникла у 1930-і, коли у Київ переносилася столиця України. Але того разу вона не була реалізована. Вдруге до неї повернулися через 30 років. Печерський іподром був закритий у 1965. Його поле забудували, будівля залишилась до нашого часу^[2]^[3].

Будівля іподрому у 2014 році (вул.Омеляновича-Павленка, 9)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Рибаков, 1997, с. 339, 346.
↑ Іподром. Архів оригіналу за 20 березень 2017. Процитовано 19 березень 2017.
↑ Печерский ипподром: от лошадей до чиновников^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела[ред. | ред. код]

Рибаков, М. О. Лицарі київського неба // Невідомі та маловідомі сторінки історії Киева. — К. : «Кий», 1997. — С. 336—353. — 374 с. — ISBN 966-7161-15-3.

Література[ред. | ред. код]

Київський іподром, 1867—2007 : альманах / [авт.-упоряд. Л. М. Леонтьєва]. — К. : Атмосфера, 2008. — 495 с. : іл., табл., портр. ; 30 см. — Текст: укр., рос. — ISBN 978-966-1634-00-7