Печериця садова
| Печериця садова | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Agaricus bisporus (J.E.Lange) Imbach (1946) | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| *Psalliota hortensis f. bispora J.E.Lange (1926) | ||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||
|
Печериця садова, печериця двоспорова (Agaricus bisporus (J. Lange) Pil., Agaricus hortensis (Cke) Pil.) — їстівний базидіомікотовий гриб з родини печерицевих — Agaricaceae. Культивується в більш ніж 70[1] країнах і є одним з грибів, що найчастіше і широко споживають у світі.
Опис[ред. | ред. код]
Шапка 4,5-8 см у діаметрі, товстощільном'ясиста, бурувато- або сірувато-коричнювато, горіхова, часто з червонуватим відтінком, притисненолуската, рідше гладенька, при підсиханні бурувата, коричнева. Ніжка дорівнює діаметру шапки або довша від нього, до основи потовщена або з бульбою. Кільце вузьке, біле, потім червонувато-сірувато-коричнювате, нестійке, зникає. Спори 4,5-6(7) Х 3,5-4,5 або 6-8,5(9) Х 4,6-6,8 мкм. М'якуш білий, щільний, при розрізуванні червоніє, у сухих плодових тіл м'якуш червонувато-бежевий.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається по всій Україні у степах, на пасовищах, на садибах, у садах; у липні — листопаді. Штучно культивується на угноєному ґрунті.
Використання[ред. | ред. код]
Їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас сушать.
Вирощування печериць у відкритому ґрунті[ред. | ред. код]
Печериці можна вирощувати у відкритому ґрунті, розводити на спеціальних грядах, по сторонам доріжок і між рослинами. Грядка для вирощування печериць робиться із несоломистого, неперепрівшого кінського гною, який засипається невеликим шаром перепрівшої дернової землі[2].
Висаджують печериці грибницею, яку отримують в спецорганізаціях. Посадка грибниці проводиться в ямки глубиною в 6-8 см, на відстані 15 см одна від іншої[2]. Ямки наповнюються грибницею доверху.
Грибниця повинна сильно розростись. Для цього гряду накривають рогозом або матами. Через 15-20 днів накриття знімають і замінюють незначним шаром землі[2]. Земля повинна бути вологою, але не настільки, щоб вона склеювалась, будучи затиснута в жменю.
Якщо грибниця якісна, збір грибних тіл може розпочатись через 40 днів після посадки[2]. Грибні тіла знімають обережно, щоб не пошкодити грибницю.
Генна модифікація[ред. | ред. код]
Американський вчений Їнонг Янг (англ. Yinong Yang) з Університету штату Пенсильванія за допомогою технологі CRISPR-Cas9 вніс зміни до ДНК печериці садової, що запобігає потемнінню плодових тіл при механічному ушкодженні.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cappelli, Alberto Fungi Europaei: Agaricus. — С. 123–25. — Giovanna Biella, 1984.
- ↑ а б в г Раевский Н. Выращивайте овощи — Ф-ка юношеской книги изд-ва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия», 1942. Тир. 30 000 екз. С.:66
- ↑ Waltz, Emily (21 квітня 2016). Gene-edited CRISPR mushroom escapes US regulation. Nature. Т. 532, № 7599. с. 293—293. doi:10.1038/nature.2016.19754. Архів оригіналу за 3 липня 2016. Процитовано 5 липня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 106—107.