Залеський Петро Іванович
Заліський Петро Іванович (1867 — 1929, Югославія) — генерал-майор Російської імператорської армії, харківський губернський староста (1918)[1].
Російський військовий-кавалерист; учасник Першої світової війни. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1888), Миколаївську академію Генштабу (1895). За Української Держави Скоропадського — 9 травня 1918 року призначений губернським старостою (губернатором) Харківщини. Звільнений з цієї посади 2 липня 1918 року згідно з наказом № 80 Гетьмана Всія України.
Після звільнення з цієї посади займався формуванням російсько-білогвардійської Південної армії в межах Харківської губернії за правління Скоропадського. Зневажливо ставився до українців і української мови. З кінцем правління Скоропадського перейшов до білоросійських військ генерала Денікіна. Писав мемуари («Южная армія», «Возмездіє»).
Нагороди[2][ред. | ред. код]
- Орден Святого Володимира IV ступеня (1913; 11.05.1914)
- Орден Святої Анни III ступеня (1902)
- Орден Святого Станіслава III ступеня (1897)
- Орден Святого Станіслава II ступеня (1907)
- Орден Святої Анни II ступеня (1910; 18.03.1911)
Джерела[ред. | ред. код]
- Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. «Наш формат». — Київ, 2016. — С. 67; 460—461.
- «Державний Вістник», № 8 — 31 травня 1918 року[3].
- «Державний Вістник», № 22 — 14 липня 1918 року[4].
- Гліб Лазаревський. Київська старовина. — Київ, 2007 — С. 313.
- Возмездие: (Причины русской катастрофы) — Берлин, 1925. — 280 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гай-Нижник, П. П. (2010). Залеський Петро Іванович (Ukrainian) . Т. 10. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
- ↑ Залеський, Петро Іванович біографія, Нагороди, Твори, Джерела. www.people.su. Процитовано 16 травня 2023.
- ↑ Державний вісник (1918). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 16 травня 2023.
- ↑ Державний вісник (1918). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 16 травня 2023.