Пер Лагерквіст

Пер Фабіан Лаґерквіст
Pär Fabian Lagerkvist
	Пер Лаґерквіст, 1950 рік
Ім'я при народженні	швед. Pär Fabian Lagerkvist
Народився	23 травня 1891; Векше, Крунуберг, Швеція
Помер	11 липня 1974 (83 роки); Лідінге, Стокгольм, Швеція
Поховання	Lidingö kyrkogårdd
Громадянство	Швеція
Діяльність	прозаїк, драматург, поет, есеїст
Сфера роботи	література
Alma mater	Університет Уппсала
Мова творів	шведська
Членство	Шведська академія
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Karen Sørensend і Elaine Lagerkvistd
Діти	Bengt Lagerkvistd і Ulf Lagerkvistd
Премії	Нобелівська премія з літератури (1951)
	Пер Лагерквіст у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Пер Лаґеркві́ст (швед. Pär Lagerkvist; 23 травня 1891, Векше, Крунуберг, Швеція — 11 липня 1974, Лідінге, Стокгольм, Швеція) — шведський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1951 рік.

«За художню силу і абсолютну незалежність суджень письменника, який шукав відповіді на вічні питання, що стоять перед людством».

З обґрунтування Нобелівського комітету

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Народився він 23 травня 1891 року у місті Векше в провінції Смоланд. У сім'ї начальника місцевої залізничної станції він був молодшим із семи дітей. Відомо, що у батьківському домі висів портрет Мартіна Лютера і було три книги: Біблія, збірник псалмів і книга проповідей.

Лаґерквіст був багатостороннім і розвиненим юнаком, що доводять його тяга до письменництва, любов до малювання і наявність музичного слуху.

Дебютом літературної діяльності письменника стала розповідати «Материнська любов», надрукована у місцевій газеті «Смоландс-Постен» 19 листопада 1906 року. Молодому даруванню тоді було лише п'ятнадцять років.

Гімназійні роки[ред. | ред. код]

У гімназійні роки Лаґерквіст захоплювався біологією і знайомився з новою літературою — Августом Стріндбергом і неоромантиками. Під впливом цих занять молода людина перетворюється на радикального соціаліста. Співпрацюючи із соціалістичними журналами та газетами, Лагерквіст випускає бойовий вірш «Ми, сильні», який вийшов на сторінках молодіжного соціал-демократичного часопису «Фрам» у 1910 році. Вірші і новели цього періоду оспівують героїзм і світле майбутнє, але, по суті, вважаються несамостійними, з абстрактними образами.

Завдяки допомозі старшого брата Гуннара, шкільного вчителя, і всієї родини в цілому, Пер продовжував свою освіту в Уппсалі, куди він у 1911 році вирушив вивчати історію літератури і мистецтва. Сім'я молодого письменника, яка не могла похвалитися зайвим достатком, продовжувала допомагати йому протягом багатьох років.

Експериментальна повість «Люди» побачила світ у 1912 році. Це була перша книга Лагерквіста, що оповідає про демонічного героя, одержимого злом. За їдким зауваженням критика Е. Хедена, книга «у більшій своїй частині — але, на жаль, не цілком — складається з тире».^[4] У подальшій творчості письменник ніколи не повертався до своїх ранніх творів, таких, як «Дві казки про життя» (1913), книга віршів і ліричної прози «Мотиви» (1914) і збірка новел «Залізо і люди» (1915).

Рання творчість[ред. | ред. код]

Під час подорожі до Парижа, яку Лаґерквіст здійснив навесні 1913 року, він знайомиться з групою художників із Скандинавії і звертає увагу на сучасний французький живопис. Сильний вплив справив на письменника кубізм з властивими цьому напряму інтелектуалізмом, естетичною метою, відмовою від наслідування дійсності. Восени того ж року виходить естетичний маніфест «Мистецтво словесне і мистецтво образотворче», який оповідає про шляхи розвитку літератури і живопису. У ньому Лаґерквіст виступає проти розважальної літератури, протиставляючи їй сучасне мистецтво, яке побудоване на простих і стійких елементах. До цього мистецтва, на думку Лаґерквіста, належить у першу чергу кубізм, а в літературі — архаїчні форми поезії з їх простою, але виразною мовою: Біблія, ісландський епос, пам'ятки стародавнього Сходу і т. д.

Твори[ред. | ред. код]

Människor (Люди), 1912 (новела)
Ordkonst och bildkonst (Література й мистецтво), 1913 (есе)
Två sagor om livet (Дві казки про життя), 1913 (оповідання)
Motiv (Мотив), 1914 (поезії)
Järn och människor (Сталь і люди), 1915 (оповідання)
Ångest (Тривога), 1916 (поезії)
Sista människan (Остання людина), 1917 (драма)
Modern Teater (Сучасний театр), 1918 (драма, есе)
Kaos (Хаос), 1919 (драма)
Himlens hemlighet (Таємниця неба), 1919 (драма)
Det eviga leendet (Посмішка вічності), 1920 (оповідання)
Den lyckliges väg (Щаслива дорога), 1921 (поезії)
Den osynlige (Невидимки), 1923 (драма)
Onda sagor (Жорстокі казки), 1924 (оповідання)
Gäst hos verkligheten (Вигнання на землі), 1925 (роман)
Hjärtats sånger (Пісні серця), 1926 (поезії)
Det besegrade livet (Тріумф над життям), 1927 (роман)
Han som fick leva om sitt liv (Людина, що жила своїм життям), 1928 (драма)
Kämpande ande (Войовничий дух), 1930 (оповідання)
Bröllopsfesten (Весілля), 1930 (оповідання)
Guds lille handelsresande (Маленький торговець Бога), 1930 (оповідання)
Själarnas maskerad (Замасковані душі), 1930 (оповідання)
Uppbrottet (Розставання), 1930 (оповідання)
Vid lägereld (Біля багаття), 1932 (поезії)
Konungen (Король), 1932 (драма)
Bödeln (Кат), 1933 (роман)
Den knutna näven (Стиснутий кулак), 1934 (оповідання)
Stridsland (Країна битв), 1934 (оповідання)
Evighetsland (Земля вічності), 1934 (оповідання)
Undret i Delphi (Диво в Дельфах), 1934 (оповідання)
Hellensk morgondröm(Грецький ранковий сон), 1934 (оповідання)
I den tiden (У цей час), 1935 (оповідання)
Människan utan själ (Людина без душі), 1936 (драма)
Genius (Геній), 1937 (поезії)
Seger i mörker (Перемога в темряві), 1939 (драма)
Den befriade människan (Звільнена людина), 1939 (оповідання)
Sång och strid (Пісня й конфлікт), 1940 (поезії)
Dikter (Поезія), 1941 (поезії)
Midsommardröm i fattighuset (Сон про ніч на заводі), 1941 (поезії)
Hemmet och stjärnan (Домівка й зірки), 1942 (поезії)
Dvärgen (Карлик), 1944 (роман)
De vises sten (Філософський камінь), 1947 (драма)
Låt människan leva (Дайте людині жити), 1949 (драма)
Prosa, (Проза) 1949 (оповідання)
Prosastycken ur Ångest (Прозовий твір про тривогу); 1949 (оповідання)
Den fordringsfulla gästen (Вимогливий гість), 1949 (оповідання)
Det eviga leendet (Посмішка вічності), 1949 (оповідання)
Morgonen (Ранок), 1949 (оповідання)
Onda Sagor (Онда Сагор), 1949 (оповідання)
Barabbas (Варрава), 1950 (роман)
Aftonland, (Вечірня країна) 1953 (поезії)
Sibyllan (Сивілла), 1956 (роман)
Ahasverus död (Смерть Агасфера), 1961 (роман)
Pilgrim på havet (Пілігрим моря), 1962 (роман)
Det heliga landet, (Свята земля) 1964 (роман)
Mariamne (Маріамна), 1967 (роман)
Den svåra resan (Хроніка одного кохання), 1985 (роман)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Маріамна: Повісті / Пер. зі швед. О. Сенюк; Передм. О. М. Звєрєва. Худ. В. М. Попов. Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988. (Серія «Зарубіжна проза ХХ століття»). Наклад — 30 000.
- О. М. Звєрєв. Повірити, що життя — це добро (12 с.)
- Кат (49 с.)
- Карлик (153 с.)
- Варавва (95 с.)
- Сивілла (108 с.)
- Паломник (166 с.)
  - Смерть Агасфера
  - Паломник на морі
  - Свята земля
- Маріамна (49 с.)
Варавва; пер. зі швед. Ольги Сенюк ; [передм. та комент. А. О. Мацевича]; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка Нац. акад. наук України. — Х.: Фоліо, 2011. — 349 с. : фотогр. — (Бібліотека світової літератури). Наклад — 1500. — ISBN 978-966-03-5103-5 (Б-ка світ. л-ри). — ISBN 978-966-03-5651-1^[5]
- Карлик
- Варавва
- Сивіла
- Маріамна

Примітки[ред. | ред. код]

↑ PÄR FABIAN LAGERKVIST — FinnGraven.se.
d:Track:Q28009604
↑ ^а ^б ^в Svenskt biografiskt lexikon — 1917.
d:Track:Q379406 d:Track:Q1724971
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Цит. за: Мацевич. А. Міф про людину Пера Лагерквіста // Пер Лагерквіст твори т.1 Харків., 1997. — С. 7.
↑ Лаґерквіст П. Варавва (2011)

Посилання[ред. | ред. код]

Лаґерквіст Пер Фабіан // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 7. — ISBN 966-692-744-6.