Перша франко-дагомейська війна
| Перша франко-дагомейська війна | |
 | |
| Місце розташування | Регіон Веме |
|---|---|
| Час/дата початку | 21 лютого 1890 |
| Час/дата закінчення | 4 жовтня 1890 |
| Історія Беніну | |
|---|---|
 | |
| Дагомея | |
| Уїда | |
| Перша франко-дагомейська війна | |
| Друга франко-дагомейська війна | |
| Французька Дагомея | |
| Республіка Дагомея | |
| Народна Республіка Бенін | |
| Бенін | |
Портал «Бенін» |
Перша франко-дагомейська війна — бойові дії, які велися з 21 лютого по 4 жовтня 1890 між Францією і державою Дагомея африканського народу фон.
Передісторія[ред. | ред. код]
У 1851 році був підписаний договір про дружбу між Францією і королівством Дагомея, в результаті чого французькі торговці і місіонери отримали право діяти в Дагомеї, яка тоді займала територію від морського узбережжя до центральної частини сучасного Бенін а . Одним з основних данників Дагомеї було невелике прибережне королівство Порто-Ново, яке багатіло завдяки Рабство в Африці торгівлі рабами. У 1861 році британські військові судна, що займалися боротьбою з роботторговлею, обстріляли Порто-Ново, і місцевий володар звернувся до французів за захистом, проте Дагомея опротестувала французьке втручання. Іншим джерелом розбіжностей між Дагомеєю та Францією став статус порту Котону: французи вважали, що порт належить їм згідно з договором, підписаним з представниками Дагомеї в Уіде, проте дагомейці ігнорували французькі претензії і продовжували збирати податки та мита у Котону.
В 1874 на трон Порто-Ново зійшов король Тоффа. Після дагомейського нападу 1882 він уклав договір про захист з Францією, проте дагомейці продовжували здійснювати набіги. У березні 1889 року дагомейці атакували одне з сіл у Уемі і, сказавши, що триколірний прапор захистить його, обезголовили сільського старосту, загорнувши його голову у Прапор Франції. Для вирішення конфлікту французи послали місію в Абомей, однак спадкоємець престолу Беханзін зробив так, що переговори завершилися марно.
Бойові дії[ред. | ред. код]
Французи відповіли на загострення обстановки збільшенням чисельності своїх військ у Котону до 359 осіб (299 їх——Сенегальські стрілки і пройшли французьку підготовку сенегальці і габонцы). 21 лютого 1890 року французи заарештували вищих дагомейських чиновників у Котону і почали зміцнювати місто; розпочалися сутички з місцевою міліцією. Незабаром вісті про це досягли Абомея, і дагомейські війська рушили до узбережжя, розраховуючи повернути Котону під дагомейський контроль раз і назавжди.
Битва за Котона[ред. | ред. код]
4 березня 1890 року кілька тисяч дагомейських солдатів, здійснивши нічний марш, в 5 ранку атакували частокіл навколо Котону. Знаходячись зовні від огорожі, вони просунули крізь неї свої мушкети і обстрілювали внутрішню зону, деякі з них подолали захисний периметр і зав'язали бій усередині. Після кількох годин бою, який часом переходив у рукопашні сутички, дагомейці відступили. Втрати французів були невеликими, дагомейці втратили кілька сотень людей (з них 129 залишилися лежати всередині французьких оборонних позицій).
Битва при Ачупа[ред. | ред. код]
Після атаки на Котону Дагомейці відправили війська проти Порто-Ново. Отримавши підкріплення, французи у складі 350—400 чоловік при 3 гарматах висунулися їм навперейми; як передовий загін з французами йшло 500 чоловік від короля Порто-Ново. Противники зіткнулися один з одним за кілька кілометрів від міста Ачупа. Дагомейці втікли портонівські сили, проте група стрільців, що знаходилася при них, зуміла утримати позицію, що дало час основним французьким силам побудуватися в захисне каре. Дагомейці багато разів атакували французьке каре на шляху до Порто-Ново, але саме місто штурмувати не стали.
Підсумки[ред. | ред. код]
Дагомейці більше не робили атак проти Котону чи Порто-Ново. 3 жовтня 1890 року Дагомея підписала договір, відповідно до якого визнавало королівство Порто-Ново французьким протекторатом, а також відмовлялося від порту Котону в обмін на щорічну виплату Францією 20 тисяч франків як компенсацію митних зборів
Література[ред. | ред. код]
- Édouard Edmond Aublet, La guerre au Dahomey 1888—1893, 1893—1894 : d'après les documents officiels, Berger-Levrault, Paris, 1894—1895
- Victor Nicolas, L'Expédition du Dahomey en 1890 : avec un aperçu géographique et historique, AUPELF, C.N.R.S., INLCO, Paris, 1976 (reprod. de l'édition de 1892)
