Перилен
| Перилен | |
|---|---|
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки |
Перил або перилен — поліциклічний ароматичний вуглеводень з хімічною формулою С20Н12, зустрічається у вигляді коричневої твердої речовини. Він або його похідні можуть бути канцерогенними, і він вважається небезпечним забруднювачем. У цитохімії мембранних клітин перилен використовується як флюоресцентний ліпідний зонд для дослідження ліпідних мембран. Це вихідна сполука класу риленових барвників.
Фізичні та хімічні властивості[ред. | ред. код]
Являє собою жовту кристалічну речовину, добре розчинну в ацетоні, оцтової кислоті, хлороформі, сірковуглеці, погано розчинна в етанолі, бензолі, діетиловому ефірі. Розчини перилену мають блакитну флуоресценцію. Перил здатний утворювати комплекси з пікриновою кислотою, нітробензолом, галогенами і неорганічними хлоридами.
Відновлення перилена іоноводнем і фосфором призводить до гексагідроперилену, натрієм в аміловому спирті — до октагідроперилену, каталітичне гідрування над паладієм — в тетрагідро- і гексагідроперилени.
Перил здатний вступати в реакції електрофільного заміщення:нітровані, сульфовані, галогеновані, ацетильовані в положеннях 3, 4, 9, 10. При окисленні хромовою кислотою утворює перилен-3,10-хинон.
Викиди[ред. | ред. код]
Перилен проявляє блакитну флюоресценцію. Він використовується як синьовипромінюючий легуючий матеріал в органічних світлодіодах, чистий або заміщений. Перилен можна також використовувати як органічний фотопровідник. Він має максимум поглинання при 434 нм, як і у всіх поліциклічних ароматичних сполук, низька розчинність у воді (1,2 х 10 −5 ммоль/л). Молекулярна поглинальна здатність перилену становить 38 500 М−1см−1 при 435,7 нм.
-
Перилен, розчинений у дихлорметані, що піддається впливу довгохвильового УФ-випромінювання -
Перилен, розчинений у дихлорметані, піддається впливу короткохвильового УФ-випромінювання
Будова[ред. | ред. код]
Молекула перилену складається з двох молекул нафталіну, з'єднаних вуглець-вуглецевою зв'язкою в положеннях 1 і 8 обох молекул. Всі вуглецеві атоми в перилені є sp2 гібридизуючі. Структуру перилену було детально вивчено за допомогою рентгенологічної кристалографії.[1]
Біологія[ред. | ред. код]
Природні периленові хінони були виявлені у лишайників Laurera sanguinaria Malme та гематитів Graphis.[2]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Donaldson, D. M.; Robertson, J. M.; White, J. G. (1953). The crystal and molecular structure of perylene. Proceedings of the Royal Society A. 220 (1142): 311—321. Bibcode:1953RSPSA.220..311D. doi:10.1098/rspa.1953.0189. JSTOR 99329.
- ↑ Annick Mathey, Wim Van Roy, Luc Van Vaeck, Gert Eckhardt, Wolfgang Steglich (1994). In situ analysis of a new perylene quinone in lichens by Fourier-transform laser microprobe mass spectrometry with external source. Rapid Communications in Mass Spectrometry. 8 (1): 46—52. Bibcode:1994RCMS....8...46M. doi:10.1002/rcm.1290080109.