Перестюк Микола Олексійович
| Микола Олексійович Перестюк | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1 січня 1946 Плоска, Славутський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 25 січня 2024 (78 років) Київ, Україна |
| Діяльність | математик |
| Alma mater | механіко-математичний факультет Київського національного університету КНУ імені Тараса Шевченка[1] |
| Галузь | нелінійна механіка |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук (1986) |
| Науковий керівник | Самойленко Анатолій Михайлович[1] |
| Аспіранти, докторанти | Гургула Степан Івановичd[1] I. Karkinbaevd[1] Лісовська Валентина Петрівнаd[1] O. P. Ashirovd[1] O. V. Vyshenskad[1] I. P. Bondard[1] Чернікова Ольга Сергіївнаd[1] F. A. Asrorovd[1] H. M. Gulovd[1] Ронто Андрій Миколайовичd[1] A. P. Trofimenkod[1] Копистира Сергій Миколайовичd[1] S. I. Dudzyanyid[1] Natalia V. Skripnikd[1] Фекета Петро Володимировичd[1] Капустян Олексій Володимирович[1] Городній Михайло Федоровичd |
| Нагороди |    |
Микола Олексійович Перестюк (1 січня 1946, с. Плоска, Кам'янець-Подільська обл., УРСР, СРСР — 25 січня 2024, Київ[2]) — український учений-математик, доктор фізико-математичних наук (1986), професор (1987), академік НАН України (2009), академік АН ВШ України з 1993 р., Заслужений діяч науки і техніки України (2002).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в с. Плоска Славутського району Хмельницької обл. в селянській родині. У 1963 р. вступив на механіко-математичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка.
Після закінчення навчання в університеті в 1968 р. вступає до аспірантури, а з 1969 р. розпочинає працювати на механіко-математичному факультеті: на посаді асистента, потім доцента (1974), професора (1986), завідувача кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь (1988) і за сумісництвом — декана механіко-математичного факультету (1987—2003).
1972 р. — захистив кандидатську дисертацію,
1986 р. — захистив докторську дисертацію (наук. керівник академік А. М. Самойленко).
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Як учений продовжує традиції всесвітньо відомої Київської школи з нелінійної механіки Крилова — Боголюбова — Митропольського. Наукові інтереси охоплюють широке коло складних та актуальних задач теорії диференціальних рівнянь і нелінійної механіки, які відносяться до розробки нового напряму цієї теорії — диференціальних рівнянь з імпульсною дією, їх застосування до дослідження коливних процесів, які зазнають короткочасних (імпульсних) збурень. Вперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь з імпульсною дією як у фіксовані моменти часу, так і в моменти попадання зображуючої точки в задані множини розширеного фазового простору. Розробив алгоритми наближеного розв'язку достатньо широкого класу диференціальних рівнянь з імпульсною дією, довів аналоги глибоких теорем М. М. Боголюбова з обґрунтування методу усереднення на нескінченому часовому проміжку, встановив ознаки існування розв'язків, що відповідають розривним коливним режимам.
Уперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь, які зазнають імпульсного впливу, розробив алгоритми наближеного розв'язання широкого класу імпульсних диференціальних рівнянь, запропонував метод дослідження диференціальних властивостей розв'язків та інтегральних множин систем диференціальних рівнянь з імпульсною дією на поверхнях, сформулював та обґрунтував ознаки існування важливих типів одно- та багаточастотних розривних коливань у некласичних диференціальних системах.
Публікації[ред. | ред. код]
Творчий доробок Миколи Олексійовича складає понад 350 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 6 монографій та 35 підручників і навчальних посібників.
Підготовка кадрів[ред. | ред. код]
Під його науковим керівництвом захищено 6 докторських та 25 кандидатських дисертацій.
Науково-організаційна діяльність[ред. | ред. код]
Голова комісії з математики науково-методичної ради МОН України.
Член семи редколегій наукових періодичних видань, в тому числі двох зарубіжних.
Голова спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій при КНУ ім. Т. Шевченка.
Входить до складу:
- бюро Відділення математики НАН України,
- комісії ДАК МОН України.
Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений діяч науки і техніки України (2002, 2011).
- Соросівський професор
- Премія ім. М. М. Крилова НАН України (1998)
- Нагорода Ярослава Мудрого АН ВШ України (2005)
- Почесний доктор Ужгородського національного університету (2006).
- Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2009)
- Орден «За заслуги» (2009, 2019)
- Пам'ятна медаль ім. М. М. Боголюбова «За високий рівень наукових результатів у галузі математичної науки» (2009)
- Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2010).
- Почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2010)
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2011)[3]
- Державна премія України в галузі освіти (2012)[4]
- Заслужений професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2012)
- Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2015)
- Премія НАН України імені М. М. Боголюбова (2018)
- Відзнака НАН України «За професійні здобутки» (2020)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://mechmat.knu.ua/2024/01/25/hlyboko-sumuiemo-5/
- ↑ Указ Президента України від 18 травня 2012 року № 329/2012 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2011 року»
- ↑ Указ Президента України № 583/2012 від 6 жовтня 2012 року «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2012 року». Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 7 жовтня 2012.
Джерела[ред. | ред. код]
- Некролог-Біографія// Сайт НАН України, 25 січня 2024 року
- Перестюк М.О.// Енциклопедія сучасної України
Посилання[ред. | ред. код]
- Математика — поклик душі. До 75-річчя академіка НАН України М.О. Перестюка Сайт НАНУ, 28.1.2021
- Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник
|
