Перерісль
Герб с.Перерісль.
| село Перерісль | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район | Надвірнянський район | ||
| Громада | Переріслянська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA26120110010080266 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1424 | ||
| Населення | 2430 | ||
| Площа | 17.81 км² | ||
| Густота населення | 136.44 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 78420 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°41′58″ пн. ш. 24°38′22″ сх. д.H G O | ||
| Водойми | Стримба | ||
| Відстань до обласного центру | 26 км | ||
| Відстань до районного центру | 9 км | ||
| Найближча залізнична станція | Тарновиця | ||
| Відстань до залізничної станції | 1 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | Перерісль, вул.Січових Стрільців, 21 | ||
| Сільський голова | Молдавчук Володимир Іванович | ||
| Карта | |||
  Перерісль | |||
 Перерісль | |||
| Мапа | |||
 | |||
| | |||
Перéрісль — село Надвірнянського району Івано-Франківської області, центр Переріслянської сільської територіальної громади.
Назва[ред. | ред. код]
Згідно переказів першим поселенцем тут був чоловік на ім'я Переро, який поселився на території сучасного урочища Дубина, де було дуже чисте джерело, від якого ця місцина отримала назву Біла Криниця. Інша назва походження села також пов'язана із згаданим урочищем, але вже зі словом «переростати» — тут росли дуже високі дерева. Ще один варіант походження назви від Тюркскої групи мов: ПЕРЕ - через (на взірець ПЕРЕскоч, ПЕРЕлаз), РОС - похідне від роса, ІЛЬ-трава, билинка. Загалом "Через роси на траві" - ПЕРЕРОСЛЬ або ПЕРЕРІСЛЬ.
Символіка[ред. | ред. код]
Геральдичний щит прямокутної форми із закругленням внизу (іспанська форма щита) має співвідношення сторін Щит обрамований декоративним бароковим картушем у національному українському стилі золотого кольору. На геральдичному щиті блакитної барви, золотий косий хрест з потовщенням унизу, на хрестовині хреста старий дуб без листя, під дубом три срібні краплі роси. Щит увiнчаний золотою, сільською, короною, iз п’яти колосків пшеницi (перший, третій і п’ятий більші).
Дуб що переріс означає назву села (герб є промовистим). Хрест - перехрестя сіл.
Історія[ред. | ред. код]
Село Перерісль вперше згадується в історичних джерелах у 1424 році в циркулярі Владисла II Ягайла в переліку поселень, які були подаровані його останній дружині Софії з русько-литовського роду Гольшанських, за народження первінця Владислава. Згодом короля Владислава III (1424-1444) , що загинув у битві з турками під Варною. На момент народження сина Владиславу II Ягайлу було 70 років. Цього ж року Софія була коронована.[1]
Згадується 12 листопада 1436 року в книгах галицького суду[2].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), 3 лани (близько 150 га) оброблюваної землі, яку орендував Іванко та ще 1/2 лану орендував Фетко[3].
На 01.01.1939 в селі проживало 1980 мешканців, з них 1660 українців-грекокатоликів, 280 українців-українців-римокатоликів, 20 поляків, 20 євреїв[4]. Національна свідомість піднімала селян до боротьби проти окупантів у рядах ОУН-УПА, не занепадали духом і в наступні роки[5], брали участь у здобутті незалежності.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Село розташоване за 9 км від районного центру, та 26 км від обласного центру. Повз село проходить автомобільне шосе Т 09 06 Івано-Франківськ — Надвірна.
Діти навчаються у Переріслянському ліцеї. В селі є: Будинок культури, Бібліотека, ЦНАП, Пожежна, Комунальна служба "Лад-Ком", Лікарська амбулаторія. До послуг громадян дитячий садок «Золота рибка». Село газифіковане, проведено освітлення вулиць.
На території Переросля зберігся могильник культури карпатських курганів.
Церква[ред. | ред. код]
- УАПЦ святого Миколая (тепер ПЦУ) збудована 1822 р., згоріла 1897р. реконструйована 1903 р., Пам'ятка архітектури № 858, отець Андрій Луканюк.
- УГКЦ Різдва Івана Хрестителя, отець Василь Панівник.
Відомі люди[ред. | ред. код]
У селі народилися:
- Микола Ерстенюк (1892—1937) — юрист, офіцер австрійської і галицької армій, державний діяч, жертва більшовицького терору.
- Ігор Бойчук (* 1963) — громадський діяч, журналіст.
- Антін Кобилянський (1837–1910) — український культурно-освітній діяч, літератор, лікар, винахідник
- Федір Микитишин — командир сотні УПА «Бистрі», політвиховник куреня «Сивуля», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
- Омелян Рев'юк (1887—1972) — журналіст, головний редактор газети «Свобода» (1926—1933) (одне з головних друкованих видань українських націоналістів в США), відомий політичний та громадський діяч українського емігрантського руху в США.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Zhadko, Vitaliy; Bidzilya, Petro (2017). Mental Bases of UkrainianPeople: History and Modernity. CulturologicalBulletin: ScienceandTheoreticalYearbookofNyzhniaNaddniprianshchyna (the Lower Dnieper Ukraine). Т. 1, № 37. с. 22—30. doi:10.26661/2413-2284-2017-1-37-03. ISSN 2413-2284. Процитовано 20 березня 2024.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.13, № 124 (лат.)
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 53.
- ↑ Ігор АНДРУНЯК. Відважних було семеро. — «Галичина», 25 жовтня 2018 року.
Джерела[ред. | ред. код]
| |||||
| ||||||||||||||
