Перепелиця Володимир Іванович
| Володимир Перепелиця Перепелиця Володимир Іванович | |||
|---|---|---|---|
 Молодший сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 31 травня 1967 м. Черкаси | ||
| Смерть | 9 березня 2022 (54 роки) загинув поблизу м. Ізюм, Харківська область | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2016? — 2022 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна / Бої за Ізюм | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Володи́мир Іва́нович Перепели́ця (31.05.1967—09.03.2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну.
Народився 31 травня 1967 року в місті Черкаси.
Учасник АТО/ООС. У 2016 році, маючи звання старшого солдата, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Під час російського вторгнення в Україну 2022 року — снайпер відділення 81-ї окремої аеромобільної бригади. У ході боїв за місто Ізюм Харківської області завдяки його подвигу група снайперів залишилася на своїх позиціях, зберегла свою боєздатність та продовжила успішно знищувати ворожу піхоту, що наступала. У ДШВ ЗСУ також розповіли, що влучним снайперським вогнем Перепелиця подавлював натиск рашистських військ, прикриваючи побратимів, які витягували з поля бою поранених військовослужбовців. Також він здійснював корегування вогню артилерії, що дало змогу знищити декілька танків та особовий склад противника — ворожі колони так і не дійшли до позицій основних сил українських підрозділів. Навіть отримавши важке поранення, військовий продовжував прикривати побратимів снайперським вогнем[1].
Загинув 9 березня 2022 року поблизу міста Ізюм від ворожих обстрілів із «ГРАДу»[2]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).
Похований в місті Черкаси.
- орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
- орден «За мужність» III ступеня (2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- ↑ Прикривав побратимів, навіть отримавши поранення: у ЗСУ розповіли про подвиг десантника, який загинув за Україну. Фото. Обозреватель. 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.
- ↑ У боях за Ізюм загинув житель Черкас. Прочерк. 18 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 214/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 25 листопада 2016 року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |