Педро Паскуллі

Педро Паскуллі
Педро Паскуллі у 2006 році
Особисті дані
Народження	17 травня 1960(1960-05-17)[1][2][3] (63 роки)
	Санта-Фе, Аргентина
Зріст	172 см
Вага	72 кг
Громадянство	Аргентина
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
?-1978	«Колон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1978–1980 «Колон» 24 (6) 1980–1985 «Архентінос Хуніорс» 203 (87) 1985–1992 «Лечче» 214 (53) 1993 «Ньюеллс Олд Бойз» 5 (0) 1994–1995 «Пі-Джей-Ем Ф'ючез» 29 (5) 1995–1996 «Казертана» 17 (4) 1996–1997 «Пеліта Джая» 22 (9) 1997–1998 «Бриндізі»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1984–1987 Аргентина 16 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2000–2001 «Ентелла» 2001–2002 «П'єтро Вернотіко» 2002–2003 «Вербанія» 2003 Уганда 2004–2005 «Динамо» (Тирана) 2006–2007 «Оратіана Веноза» 2007–2008 «Тома Мальє» 2010–2011 «Патерно» 2012 «Читтанова Інтерп'яна» 2013 «Бокале 1893» 2013–2014 «Лечче» (дубль) 2017 «Торрес» 2019 «Вальдіано» 2019–2020 «Бангор Сіті»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Педро Паскуллі у Вікісховищі

Педро Паскуллі (ісп. Pedro Pasculli, нар. 17 травня 1960, Санта-Фе) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Архентінос Хуніорс» та «Лечче», а також національну збірну Аргентини. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1960 року в місті Санта-Фе. Вихованець футбольної школи клубу «Колон». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1978 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 24 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Архентінос Хуніорс», до складу якого приєднався 1980 року. Відіграв за команду з Буенос-Айреса наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Архентінос Хуніорс», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,43 гола за гру першості. За цей час двічі виборював титул чемпіона Аргентини. Всього за клуб він провів 203 матчі і забив 87 голів.

1985 року уклав контракт з клубом «Лечче», у складі якого провів наступні сім років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Лечче» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди, ставши улюбленцем публіки, що підтримувала гравця перекличкою «ПедроПабло-ПедроПабло». Він забив у складі команди найбільше число голів серед усіх іноземних футболістів; цей рекорд протримався до 2004 року, коли його побив Хав'єр Чевантон^[4].

У 1993 році Педро повернувся на батьківщину, де недовго грав за «Ньюеллс Олд Бойз». Після цього у нього настав період відпочинку, в якому він майже півтора року не виходив на поле. У 1994 році він перейшов до японської команди «Пі-Джей-Ем Ф'ючез», де провів 1 рік, забивши 17 голів у 29 матчах другого дивізіону країни. Потім він грав за клуб італійської серії D «Казертана» та індонезійський клуб «Пеліта Джая», де і завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1984 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, здобувши того року титул чемпіона світу. На самому турнірі футболіст провів дві гри, у другій з яких забив переможний м'яч у ворота збірної Уругваю, який вивів команду у чвертьфінал змагання^[5].

Наступного року він поїхав зі збірною на домашній Кубок Америки 1987 року, проте на поле не виходив, а команда посіла 4 місце^[6].

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 16 матчів, забивши 4 голи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру 2000 року, очоливши тренерський штаб клубу «Ентелла», після чого працював ще з двома нижчоліговими італійськими командами — «П'єтро Вернотіко» та «Вербанія».

В травні 2003 року став головним тренером збірної Уганди. В першому матчі під керівництвом аргентинця угандійці зіграли внічию 0:0 з Суданом в Кампалі^[7]. Він керував командою, незважаючи на те, що не міг говорити англійською^[8]. У червні він пропустив вирішальний раунд відбору на Кубок африканських націй 2004 року проти Руанди та Гани, оскільки його батько, якого він не бачив більше двох років, був тяжко хворим в Аргентині^[9]. В результаті у тих іграх збірна набрала лише одне очко і не вийшла на континентальну першість. У вересні він покинув країну, відмовившись від контракту на 24 000 доларів США, який його агент назвав занадто низьким, а представник також стверджував, що Паскуллі не виплатили того, що обіцяли за його роботу^[10].

Після цього Паскуллі працював зі збірною Італії з пляжного футболу. У 2005 році Паскуллі пішов у клуб «Динамо» (Тирана), де був спочатку тренером, а потім технічним директором. З цією командою Педро виграв бронзові медалі чемпіонату Албанії 2004/05^[11]. Потім він повернувся до Італії, де працював з низкою аматорських команд.

У серпні 2013 року став тренером молодіжної команди «Лечче», якою він керував протягом сезону. З 2015 року він перебував у Єгипті як консультант у деяких футбольних школах країни.

19 січня 2017 року був призначений новим тренером «Торреса» з Серії D Сардинський досвід тривав лише два місяці, оскільки 20 березня він був звільнений^[12].

28 січня 2019 року був прийнятий на посаду нового тренера «Вальдіано» з Еччеленци Кампанія^{[13][14][15][16]}, але з клубом він виступив невдало і вилетів до Промоціоне.

9 жовтня 2019 року був призначений менеджером «Бангор Сіті», команди з валлійського другого дивізіону^[17]. Наприкінці сезону, не зумівши підвищитись у класі, покинув команду^[18].

19 червня 2020 року обійняв посаду технічного директора «Самбенедетте»^[19].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1978	«Колон»	ПД	2	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	2	0
1979		ПД	3	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	3	0
1980		ПД	19	6	-	-	-	-	-	-	-	-	-	19	6
Усього за «Колон»			24	6		-	-		-	-		-	-	24	6
черв. 1980	«Архентінос Хуніорс»	ПД	15	8	-	-	-	-	-	-	-	-	-	15	8
1981		ПД	36	5	-	-	-	-	-	-	-	-	-	36	5
1982		ПД	49	21	-	-	-	-	-	-	-	-	-	49	21
1983		ПД	48	15	-	-	-	-	-	-	-	-	-	48	15
1984		ПД	45	30	-	-	-	-	-	-	-	-	-	45	30
1985		ПД	10	8	-	-	-	-	-	-	-	-	-	10	8
Усього за «Архентінос Хуніорс»			203	87		-	-		-	-		-	-	203	87
1985–86	«Лечче»	A	23	6	КІ	5	2	-	-	-	-	-	-	28	8
1986–87		B (ІІ)	34	9	КІ	?	?	-	-	-	-	-	-	34	9
1987–88		B (ІІ)	36	12	КІ	?	?	-	-	-	-	-	-	36	12
1988–89		A	30	7	КІ	8	2	-	-	-	-	-	-	38	9
1989–90		A	33	9	КІ	?	?	-	-	-	-	-	-	33	9
1990–91		A	33	7	КІ	?	?	-	-	-	-	-	-	33	7
1991–92		B (ІІ)	25	3	КІ	?	?	-	-	-	-	-	-	25	3
Усього за «Лечче»			214	53		13+	4+		-	-		-	-	227+	57+
1993	«Ньюеллс Олд Бойз»	ПД	5	0	-	-	-		-	-	-	-	-	5	0
1994	«Пі-Джей-Ем Ф'ючез»	ЯФЛ (ІІ)	29	17	-	-	-		-	-		-	-	29	17
1995–96	«Казертана»	D (V)	17	4	-	-	-		-	-	-	-	-	17	4
Усього за кар'єру			492	167		13+	4+		-	-		-	-	505+	171+

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну —  Аргентина

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
28-4-1985	Асунсьйон	Парагвай	1 – 0	Аргентина	товариський матч	-
5-5-1985	Салвадор (Бразилія)	Бразилія	2 – 1	Аргентина	товариський матч	-
14-5-1985	Буенос-Айрес	Аргентина	2 – 0	Чилі	товариський матч	-
26-5-1985	Сан-Крістобаль	Венесуела	2 – 3	Аргентина	Відбір до ЧС 1986	-
2-6-1985	Богота	Колумбія	1 – 3	Аргентина	Відбір до ЧС 1986	2
9-6-1985	Буенос-Айрес	Аргентина	3 – 0	Венесуела	Відбір до ЧС 1986	1
16-6-1985	Буенос-Айрес	Аргентина	1 – 0	Колумбія	Відбір до ЧС 1986	-
23-6-1985	Ліма	Перу	1 – 0	Аргентина	Відбір до ЧС 1986	-
30-6-1985	Буенос-Айрес	Аргентина	2 – 2	Перу	Відбір до ЧС 1986	1
14-11-1985	Лос-Анджелес	Мексика	1 – 1	Аргентина	товариський матч	-
17-11-1985	Пуебла	Мексика	1 – 1	Аргентина	товариський матч	-
30-4-1986	Осло	Норвегія	1 – 0	Аргентина	товариський матч	-	46'
4-5-1986	Тель-Авів	Ізраїль	2 – 7	Аргентина	товариський матч	-	72'
2-6-1986	Мехіко	Аргентина	3 – 1	Південна Корея	ЧС 1986 - 1-й етап	-	72'
16-6-1986	Пуебла	Аргентина	1 – 0	Уругвай	ЧС 1986 - 1/8 фіналу	1
10-6-1987	Цюрих	Італія	3 – 1	Аргентина	товариський матч	-	59'
Усього		Матчів	16		Голів	4

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

• Чемпіон Аргентини (2):

«Архентінос Хуніорс»: Метрополітано 1984, Насьйональ 1985

• Чемпіон світу (1):

Аргентина: 1986

Індивідуальні[ред. | ред. код]

• Найкращий бомбардир чемпіонату Аргентини: Насьйональ 1984 (10 голів)

Особисте життя[ред. | ред. код]

Паскуллі має італійське походження: його бабуся і дідусь по батьківській лінії походили із італійського міста Бітонто^[20]. Відповідно і прізвище гравця читається на італійський манер Паскуллі^[21], хоча і деяких джерелах можна зустріти помилковий іспаномовний варіант Паскульї.

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
   d:Track:Q2449070
2. ↑ FBref
   d:Track:Q56239490
3. ↑ BDFA
   d:Track:Q19368470
4. ↑ Il Lecce fa festa, Chevanton la raddoppia [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.], La Gazzetta del Mezzogiorno, 16 maggio 2004.
5. ↑ un 16 de junio de... Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2020.
6. ↑ Copa America 1987. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 27 серпня 2020.
7. ↑ Oryada, Andrew Jackson (22 травня 2003). Pasculli's Ugandan challenge. BBC Sport. Архів оригіналу за 14 грудня 2003. Процитовано 3 листопада 2019.
8. ↑ Batte, Joseph (22 травня 2003). Uganda: Pasculli Shows Football is a Universal Language. All Africa. Архів оригіналу за 24 червня 2003. Процитовано 3 листопада 2019.
9. ↑ Oryada, Andrew Jackson (16 червня 2003). Pasculli leaves Uganda. BBC Sport. Архів оригіналу за 6 жовтня 2003. Процитовано 3 листопада 2019.
10. ↑ Oryada, Andrew Jackson (22 вересня 2003). Pasculli rejects Uganda offer. BBC Sport. Архів оригіналу за 4 вересня 2003. Процитовано 3 листопада 2019.
11. ↑ Albania 2004/05. RSSSF. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 3 листопада 2019.
12. ↑ Torres, tanto tuonò che piovve: via Pasculli, torna Misiti, sardegnasport.com, 20 marzo 2017. Архів оригіналу за 21 marzo 2017. Процитовано 20 marzo 2017. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
13. ↑ Annamaria Lotierzo (28 січня 2019). Calcio, cambio in panchina per il Valdiano. Arriva Pasculli, campione del mondo con l'Argentina di Maradona. Ondanews.it (it-IT) . Процитовано 5 лютого 2019.
14. ↑ Valdiano, il nuovo allenatore è l'argentino Pedro Pablo Pasculli. StileTV. Процитовано 5 лютого 2019.
15. ↑ Eccellenza: il Valdiano torna al successo, superata la Scafatese. Info Cilento (it-IT) . 3 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
16. ↑ Redazione Gazzetta di Salerno (4 лютого 2019). Scafatese, sconfitta con il Valdiano e dimissioni di Contaldo. Gazzetta di Salerno (it-IT) . Процитовано 5 лютого 2019.
17. ↑ Pedro Pasculli: Bangor City appoint World Cup winner as new manager. BBC Sport. 5 жовтня 2019. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 3 листопада 2019.
18. ↑ Bangor City FC: Hugo Colace appointed first-team manager. North Wales Chronicle. 7 червня 2020. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
19. ↑ Riviera Oggi, ред. (19 giugno 2020). Pedro Pasculli a San Benedetto al Ristorante “Il Rustichello”.
20. ↑ Intervista agli argentini Barbas e Pasculli a 30 anni di distanza dalla prima promozione in Serie A. youtube.com. Процитовано 27 серпня 2020.
21. ↑ Argentina 1 Vs. Uruguay 0 - Mundial México 86'.Her±.Gol de PPP !. youtube.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 27 серпня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

• Педро Паскуллі на сайті ФІФА (англ.)

• Педро Паскуллі на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Педро Паскуллі на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Педро Паскуллі на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво The Trading Card Database Спорт BDFA · FBref · Footballdatabase.eu · Kooora · National-Football-Teams.com · Transfermarkt.de · Transfermarkt.de · TuttoCalciatori.net · worldfootball.net · ФІФА Нормативний контроль Freebase: /m/0fnrw0

п о р Склад збірної Аргентини на чемпіонаті світу 1986 — чемпіони (2-й титул) 1 Альмірон • 2 Батіста • 3 Бочині • 4 Боргі • 5 Браун • 6 Пассарелла • 7 Бурручага • 8 Клаусен • 9 Кучуффо • 10 Марадона (к) • 11 Вальдано • 12 Енріке • 13 Гарре • 14 Джусті • 15 Іслас (в) • 16 Олартікоечеа • 17 Паскуллі • 18 Пумпідо (в) • 19 Руджері • 20 Тапія • 21 Троббіані • 22 Селада (в) • Тренер: Карлос Білардо

п о р Найкращі бомбардири аргентинської Прімери Прімера Дивізіон 1931: Сосая • 1932: Феррейра • 1933: Варальйо • 1934: Баррера • 1935: Коссо • 1936: Баррера • 1937: Еріко • 1938: Еріко • 1939: Еріко • 1940: Бенітес Касерес, Лангара • 1941: Кантелі • 1942: Мартіно • 1943: Ар'єта, Лабруна, Фрутос • 1944: Мельоне • 1945: Лабруна • 1946: Боє • 1947: Ді Стефано • 1948: Сантос • 1949: Піссуті, Сімес • 1950: Папа • 1951: Вернацца • 1952: Ріканьї • 1953: Піссуті, Бенавідес • 1954: Берні, Конде, Борельо • 1955: Массеї • 1956: Кастро, Грильо • 1957: Сарате • 1958: Санфіліппо • 1959: Санфіліппо • 1960: Санфіліппо • 1961: Санфіліппо • 1962: Артіме • 1963: Артіме • 1964: Вейра • 1965: Кароне • 1966: Артіме Метрополітано і Насьональ 1967М: Акоста • 1967Н: Артіме • 1968М: Оберті • 1968Н: Вебе • 1969М: Мачадо • 1969Н: Фішер, Булья • 1970М: Мас • 1970Н: Б'янкі • 1971М: Б'янкі • 1971Н: Оберті, Луньїс • 1972М: Бриндізі • 1972Н: Морете • 1973М: Мас, Куріоні, Пенья • 1973Н: Вольїно • 1974М: Морете • 1974Н: Кемпес • 1975М: Скотта • 1975Н: Скотта • 1976М: Кемпес • 1976Н: Ересумо, Лудуена, Марчетті • 1977М: Альварес • 1977Н: Летану • 1978М: Марадона, Андреучі • 1978Н: Рейнальді • 1979М: Марадона, Фортунато • 1979Н: Марадона • 1980М: Марадона • 1980Н: Марадона • 1981М: Чапарро • 1981Н: Б'янкі • 1982Н: Хуарес • 1982М: Морете • 1983Н: Усільйос • 1983М: Рамос • 1984Н: Паскуллі • 1984М: Франческолі • 1985Н: Комас Прімера Дивізіон 1986: Франческолі • 1987: Пальма • 1988: Родрігес • 1989: Дертисія, Горосіто • 1990: Коццоні • 1991: Гонсалес Апертура і Клаусура 1991А: Діас • 1992К: Скотто, Латорре • 1992А: Акоста • 1993К: Да Сільва • 1993А: Мартінес • 1994К: Еспіна, Креспо • 1994А: Франческолі • 1995К: Флорес • 1995А: Кальдерон • 1996К: А.Лопес • 1996А: Реджі • 1997К: Мартінес • 1997А: Да Сільва • 1998К: Соса • 1998А: Палермо • 1999К: Кальдерон • 1999А: Савіола • 2000К: Фуертес • 2000А: Анхель • 2001К: Ромео • 2001А: Кардетті • 2002К: Кавенагі • 2002А: Сільвера • 2003К: Фігероа • 2003А: Фаріас • 2004К: Р.Сарате • 2004А: Л.Лопес • 2005К: Павоне • 2005А: Кампора • 2006К: Варгас • 2006А: М.Сарате, Паласіо • 2007К: Палермо • 2007А: Деніс • 2008К: Цвітанич • 2008А: Санд • 2009К: Санд • 2009А: Сільва • 2010К: Боселлі • 2010А: Сільва, Страккуалурсі • 2011К: Кампора, Гутьєррес • 2011А: Рамірес • 2012К: Луна Інісіаль і Фіналь 2012І: Ф. Ферейра, Скокко • 2013Ф: Гігліотті, Скокко • 2013І: Перейра • 2014Ф: М. Сарате • 2014Тр: Пратто, М. Родрігес, Ромеро Прімера 2015: Рубен • 2016: Санд • 2016–17: Бенедетто • 2017–18: Гарсія • 2018–19: Л.Лопес • 2020: Борре / Ромеро • 2021: Х. Альварес

п о р «Динамо» (Тирана) – Тренери Якова (1950) · Г'їналі (1950–1958) · Кончі (1959–1961) · Шакірі (19?–19?) · Яреці (1966–1973) · Пекіні (1974–1975) · Шеху (1975–1977) · Любонья (1979–1981) · Фрашері (1985–1986) · Бірче (1989–1990) · Байко (1991) · Сейдині (1992–1993) · Зері (1994) · Сейдині (1994–1997) · Джафа (1997) · Сейдині (1998–1999) · Касмі (1999–2000) · Дуро (2000) · Сейдині (2000–2001) · Хафізі (2001) · Сейдині (2001–2002) · Цикляну (2002–2003) · Цанай (2003) · Марко (2003) · Сейдині (2004) · Паскуллі (2004) · Сейдині (2004–2005) · Паскуллі (2005) · Цанай (2005) · Кабреро (2005) · Боначич (2005) · Біці (2005) · Каталинич (2005–2006) · Біці (2006) · Демолларі (2006) · Біці (2006) · Сейдині (2006) · Юпі (2006–2007) · Цанай (2007–2008) · Дая (2008) · Сулета (2008) · Далич (2008–2009) · Мука (2009–2010) · Бланко (2010) · Дая (2011) · Мерг'їші (2011) · Сейдині (2011) · Мерг'їші (2011–2012) · Жупа (2012) · Мехметі (2012) · Даліпі (2013) · Мехметі (2013–2015) · Аллмуча (2015–2019) · Каммарата (2019–2020) · Морієро (2021) · Уку (2021) · Шкембі (2021–2022) · Деволлі (2022) · Ванолі (2022) · Деде (2022–2023) · Мехметі (2023–)

п о р Збірна Уганди з футболу – Тренери Какуза та Їга (1962) · Кіберу (1968) · Папе (1968–1972) · Вестгофф (1974–1975) · Отті (1976) · Окі (1976–1981) · Салі (1982) · Окі (1983) · Мукаса (1984–1985) · Мвесіга (1986–1988) · Кіберу (1988–1989) · Оума (1989–1995) · Айєко (1995–1996) · Лубова (1996–1999) · Гасуле (1999) · Окагбуе (1999–2001) · Гасуле (2001–2003) · Паскуллі (2003) · Адраа (2003–2004) · Мутебі (2004) · Аббас (2004–2006) · Ласло (2006–2008) · Вільямсон (2008–2013) · Средоєвич (2013–2017) · Басена і Кайоба (2017) · Десабр (2017–2019) · Мубіру (2019) · МакКінстрі (2019–2021) · Средоєвич (2021–)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»