Педофілія

Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (березень 2019)
Педофілія
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Спеціальність психіатрія і психологія
Ведення психотерапія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6D32
МКХ-10 F65.4
МКХ-9 302.2
MedlinePlus 007224
MeSH D010378
CMNS: Pedophilia у Вікісховищі

Педофілія (від дав.-гр. παῖς, р.в. παιδός — «дитина» + φιλία — «любов») — хворобливий статевий потяг (статеве збочення, перверсія) до дітей, які не досягли віку статевого дозрівання або знаходяться в ранньому пубертаті. Форма парафілії, при якій завдається шкода іншим людям.[1] Включає сексуальне домагання та інші дії сексуального характеру щодо дітей, а також розглядання, залякування, відкриту агресію.[1] Близькою є ефебофілія — потяг до підлітків.

Як хвороба[ред. | ред. код]

Педофілійний розлад характеризується повторними інтенсивними, сексуально збудливими фантазіями, сильними бажаннями чи поведінкою щодо дітей передпідліткового віку (до 13 років включно); діагноз ставиться тільки коли хворим 16 або більше років і вони на 5 або більше років старші за дитину, щодо якої здійснюються педофільні дії.

Коен та інші дослідники, вивчаючи статевих злочинців, стверджують, що педофіли мають порушення міжособистісного функціонування та пасивно-агресивну, соціопатичну поведінку.

Перебіг педофілії є хронічним, педофіли найчастіше зловживають психоактивними речовинами, часто залежні від ліків і хворіють депресією.[джерело?] Серед супутніх розладів зустрічаються розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад.[джерело?]

Визнання пацієнта потенційним педофілом іноді ставить перед лікарем важковирішувані етичні питання. Але медичні працівники несуть відповідальність за захист дітей від загроз їхній психіці, тілесній недоторканості та сексуальності.[1]

Поширеність[ред. | ред. код]

Частина серії
Насильство проти жінок
Портал Проєкт Стиль

Педофілія в строгому значенні спостерігається переважно у чоловіків і вкрай рідко серед жінок. Більшість педофілів — гетеросексуали[2]; чимало з них перебувають у шлюбі та мають дітей; деякі з педофілів схильні до алкоголізму[3]. Педофілія найчастіше спостерігається у 30-річних і літніх (старших 50) чоловіків. Серед 30-літніх переважають одружені чоловіки, які не зуміли влаштувати своє сексуальне життя, а також чоловіки, які бояться близькості та контакту з дорослими жінками.

У спорті[ред. | ред. код]

Докладніше: Педофілія у британському футболі

Небезпечним явищем педофілія стала у спорті, проявившись у стосунках між тренерами, лікарями та спортсменами і спортсменками.[4]

В релігійних установах[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення.

Причини виникнення[ред. | ред. код]

Причинами для формування педофілії служать:

  • відхилення психосексуального розвитку людини,
  • проблеми у спілкуванні з людьми іншої статі,
  • сексуальні розлади, що заважають нормальному сексуальному життю.

Серед літніх чоловіків зазвичай зустрічаються самотні, та ті, хто мають статеві розлади. Педофільні тенденції, що виникають в літньому віці на фоні зниження статевого потягу, можуть довго не реалізовуватися. Зазвичай вони формуються на тлі атеросклерозу в сполученні з енцефалопатією. Аналогічні причини потягу до дітей і при гомосексуальності як у чоловіків, так і в жінок.

Згідно з результатами деяких досліджень до 80 % педофілів самі перенесли в дитинстві сексуальну травму.

Тактика педофілів[ред. | ред. код]

Як правило, педофіли застосовують тактику грумінгу і відкрито не виражають агресію.[4] Проявом педофілії, її реалізацією є розпусні дії щодо дітей. Зазвичай це розповіді про секс, роздягання дітей, огляд і демонстрація геніталій, мастурбація в присутності дітей, демонстрація порнографії, тактильні та сексуальні, іноді оральні контакти. Зазвичай педофіл намагається отримати «добровільну» згоду дитини, яка не розуміє, що відбувається. Трапляються також погрози, насильство й зґвалтування дітей. Агресивні педофіли з ознаками соціопатії можуть застосовувати силу і погрожувати фізичною розправою над дитиною чи її домашньою твариною, якщо дитина розповість про випадок.[1]

Правовий статус[ред. | ред. код]

Правові норми конкретних країн можуть не збігатися з психіатричними. Наприклад, дитячі та ранні шлюби в східних країнах, серед ромів. Тому вік, вказаний в діагностичному керівництві, переважно стосується західних культур.[1]

Кримінальна відповідальність[ред. | ред. код]

В усіх країнах насилля стосовно осіб, які не досягли 14 років, карається. В більшості країн за педофілію передбачене тюремне ув'язнення, в деяких країнах — довічне.[5] В Ємені педофілів публічно страчують. В Нігерії та в корінних народів Південно-Східної Африки, де поширені самосуди, гвалтівників спалюють живцем.[5] В країнах, де педофілію вважають психічним захворюванням, передбачене лікування.

Лікування[ред. | ред. код]

Для лікування педофілії може застосовуватись: психотерапія, лікування супутніх захворювань, медикаментозне лікування. В частині країн діє додатковий запобіжний захід — хімічна кастрація: примусова і добровільна.

В Україні Верховною Радою прийнято Закон «Про посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітнього чи неповнолітньої і особи, яка не досягла статевої зрілості». В тому числі було проголосовано за хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх.[6] Президент Володимир Зеленський ветував закон, який передбачає примусову хімічну кастрацію.[джерело?]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Pedophilic Disorder - Psychiatric Disorders. MSD Manual Professional Edition (англ.). Процитовано 11 липня 2020.
  2. ↑ Freund, Kurt; Watson, Robin J (1 березня 1992). The proportions of heterosexual and homosexual pedophiles among sex offenders against children: An exploratory study. Journal of Sex & Marital Therapy. Т. 18, № 1. с. 34—43. doi:10.1080/00926239208404356. ISSN 0092-623X. Процитовано 22 листопада 2021.
  3. ↑ Crewdson J. By Silence Betrayed: Sexual Abuse of Children in America. — Boston, 1988.
  4. ↑ а б Домагання у спорті: як справа Ларрі Нассара зрушила лавину з тисяч свідчень та вироків. Гендер в деталях. Процитовано 11 липня 2020.
  5. ↑ а б Костер и кастрация — как еще наказывают педофилов. Sputnik Кыргызстан (рос.). Процитовано 11 жовтня 2020.
  6. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Как наказывают педофилов: от кастрации до пожизненного заключения | DW | 13.07.2019. DW.COM (ru-RU) . Процитовано 11 жовтня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Педофілія&oldid=42330511