Педагогічна діагностика

Педагогі́чна діагно́стика — це підрозділ педагогіки, що вивчає принципи і методи розпізнавання та встановлення ознак, що характеризують нормальний (або з відхилом від норм) перебіг педагогічного процесу та розглядає процедури встановлення діагнозу.

Саме поняття «педагогічна діагностика» було запропоноване німецьким дослідником Карлгайнцом Інґенкампом^[1] у 1968 році в рамках одного з наукових проектів.

Основні визначення і поняття[ред. | ред. код]

Педагогічне діагностування — це вид діяльності, мета якої полягає у встановленні і вивченні ознак, що характеризують стан і результати процесу навчання, і що дає змогу на цій основі прогнозувати можливі відхилення, визначати шляхи їх попередження, а також коригувати процес навчання з метою підвищення якості його результату.

У поняття «діагностування» вкладається ширший і глибший зміст, ніж у поняття «перевірка знань, умінь і навичок» учнів. Останнє тільки констатує результати, не пояснюючи їх походження. У той час як діагностування включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, розглядає результати з урахуванням способів їх досягнення, виявляє тенденції, динаміку дидактичного процесу.

Педагогічний діагноз — це опис об'єкта (особистості, групи) та педагогічної ситуації на основі різнобічного їх вивчення, що є основою для прийняття конкретного рішення та розробки ефективних навчально-виховних дій та операцій.

Предмет, мета і завдання педагогічної діагностики[ред. | ред. код]

За своїми завданнями, цілями та сферою застосування педагогічна діагностика самостійна, але багато в чому вона запозичила свої методи у психологічної діагностики. І стверджувати, що педагогічна діагностика є сформованою науковою дисципліною, передчасно.

Предметом педагогічної діагностики є ознаки та індикатори компонентів педагогічних (навчальних) процесів, симптоми індивідуально-педагогічних особливостей особистості, групи.

Мета педагогічної діагностики: розробка методів всебічного вивчення ознак, симптомів педагогічного процесу та забезпечення валідності, надійності та достовірності їхніх результатів.

Завдання педагогічної діагностики  — розробка методів розпізнавання стану особистості (або групи) шляхом фіксації його найважливіших (визначальних) параметрів та зіставлення виявлених параметрів із законами і тенденціями педагогіки для прогнозу поведінки досліджуваного об'єкта, прийняття рішення про вплив на його поведінку в наміченому напрямі.

Педагогічна діагностика стосується до різних розділів навчально-виховного процесу: до вивчення особистості індивіда, групи і колективу людей, навчальної та виховної діяльності, до системи управління освітою. Її застосовують у всіх типах дошкільних та позашкільних установ і навчальних закладів.

Див. також[ред. | ред. код]

• Педагогічне вимірювання

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Кірсанов В. В. Психолого-педагогічна діагностика: Підручник. /Кірсанов Володимир Володимирович. - К. : «Альтерпрес», 2002.
• Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: Пер. с нем./Карлхайнц Ингенкамп. — М.: Педагогика, 1991. — 240 с. ISBN 5-7155-0408-2 ISBN 3-407-2510-92