Пауль фон Ельц-Рюбенах
| Пауль фон Ельц-Рюбенах | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| нім. Peter Paul Freiherr von Eltz-Rübenach | |||||
 | |||||
| Народився | 9 лютого 1875[1][2] Wahnd, Porzd, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія | ||||
| Помер | 25 серпня 1943[1][2] (68 років) Лінц-ам-Райн, Linz am Rheind, Нойвід, Рейнланд-Пфальц | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Німецька імперія | ||||
| Діяльність | політик | ||||
| Alma mater | Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Берлінський технічний університет | ||||
| Знання мов | німецька | ||||
| Заклад | Prussian state railwaysd | ||||
| Учасник | Перша світова війна | ||||
| Титул | барон | ||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||
| Нагороди |
| ||||
Петер Пауль фон Эльц-Рюбенах (нім. Peter Paul Freiherr von Eltz-Rübenach; 1875—1943) — німецький державний діяч, рейхсміністр шляхів сполучення та рейхсміністр пошти (1933—1937).
Біографія[ред. | ред. код]
З сім'ї великого землевласника, з 1921 року одружений з дочкою генерала Оскара фон Гутьєра.
Освіту здобув в кавалерійській академії в Бельбурзі і Вищій технічній школі в Ахені, де навчався машинобудуванню.
З 1902 року перебував на державній службі. З 1905 року служив у відомстві шляхів сполучення. У 1911—1914 роках — технічний аташе генерального консульства в Нью-Йорку.
Учасник Першої світової війни, служив у залізничних військах. В кінці війни служив у Великому Генеральному штабі, фахівець із залізничних перевезень. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу.
Після війни працював з 1919 року в прусському міністерстві громадських робіт, а потім в міністерстві транспорту, міністеріальрат (1923).
З липня 1924 року — оберпостдиректор і президент дирекції імперських доріг в Карлсруе[3].
У червні 1932 увійшов до складу уряду Франца фон Папена, очоливши імперські міністерства транспорту і зв'язку.
Після приходу до влади Адольфа Гітлера зберіг свої пости. У 1930-х років вступив в НСДАП.
2 лютого 1937 був відправлений у відставку, а в кожне міністерство призначений особливий міністр (Юліус Дорпмюллер і Вільгельм Онезорге)[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Золота медаль Бойта (1904)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Почесний хрест ветерана війни
- Золотий партійний знак НСДАП
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ Zentner, Christian; Bedürftig, Friedemann (1997). The encyclopedia of the Third Reich (вид. 1st Da Capo Press ed). New York: Da Capo Press. ISBN 0-306-80793-9. OCLC 36582164.
- ↑ Bance, Alan; Noakes, Jeremy; Sharpe, Lesley (2016). Goebbels. London. ISBN 978-0-09-952369-7. OCLC 918924962.
|
| |||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}