Паоло Джовіо
| Паоло Джовіо | |
|---|---|
| італ. Paolo Giovio | |
 | |
| Народився | 19 квітня 1483 Комо |
| Помер | 10 грудня 1552 (69 років) Флоренція |
| Країна | .svg){kind=small} Міланське герцогство |
| Місце проживання | Портретна колекція Джовіо |
| Діяльність | єпископ лікар історик колекціонер |
| Галузь | administration and management of the churchd[1], медицина[1], історіографія[1] і гуманізм[1] |
| Alma mater | Падуанський університет |
| Знання мов | латина[2][1][3] і італійська[1] |
| Заклад | Римський університет ла Сапієнца |
| Роки активності | 1505[4] — 1552[4] |
| Magnum opus | Descriptio Larii Lacusd |
| Посада | дієцезійний єпископd і єпископ[1] |
| Конфесія | католицька церква[5] |
| Брати, сестри | Benedetto Gioviod |
Паоло Джовіо (Paolo Giovio; 1483–1552) — італійський лікар, історик, колекціонер.
Біографія[ред. | ред. код]
Про молоді роки Паоло Джовіо відомо мало. Він народився в Ломбардії, в місті Комо, а його родина походила з острова Комачіна на озері Комо. Його батько, нотаріус, помер близько 1500 року. Джовіо навчався під керівництвом свого старшого брата Франческо, історика і гуманіста. Незважаючи на інтерес до літератури, його відправили до Падуї вивчати медицину.
Джовіо працював лікарем в Комо, однак коли у місті поширилася епідемія чуми, переїхав до Рима, де облаштувався у 1513 році. Папа Лео X призначив його на кафедру філософії моралі у Римському університеті, а також надав йому титул лицаря. У цей же період Джовіо почав писати історичні начерки. Після смерті Лео X написав присвячені йому мемуари.
У 1517 році Джовіо був призначений особистим лікарем кардинала Джуліо ді Джуліано де Медічі (майбутнього папи Климента VII). З 1526 по 1528 рік перебував на острові Іскія як гість Вітторії Колонни. Він допомагав Клименту VII при пограбуванні Рима 1527 року. У 1528 році став єпископом Ноччерським.
У своєму трактаті De optima victus ratione у галузі медицини, він висловив роздуми щодо тогочасної фармакології і необхідності покращення мір запобігання хворобам. У 1525 році написав книгу про посольство Дмитрія Герасимова до Климента VII, яка містить детальні географічні відомості про Московію.
У 1536 році Джовіо добудував для себе дім на озері Комо, який отримав назву Музео і використовувався для розміщення його колекції портретів відомих осіб. Разом з картинами, він збирав страрожитності, його колекцію одну з перших поповнили предмети, привезені з Нового Світу. Серія копій картин з його колекції, відома як Серія Джовіо, нині експонується в Галереї Уффіці.
У 1549 році папа Павло III відмовив йому у титулі єпископа Комо, після чого він вирішив переїхати до Флоренції, де помер у 1552 році.
Твори[ред. | ред. код]
- De romanis piscibus (1524)
- De legatione Basilii Magni Principis Moschoviae (1525)
- Commentario de le cose de’ Turchi (1531)
- Elogia virorum litteris illustrium чи Elogia doctorum virorum (1546)
- Descriptio Britanniae, Scotiae, Hyberniae et Orchadum (1548)
- Vitae (1549)
- Pauli Jovii historiarum sui temporis (1550-52)
- Elogia virorum bellica virtute illustrium (1554)
- Dialogo dell'imprese militari et amorose (1555)
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Oman, Charles (1937). A History of the Art of War in the Sixteenth Century. London: Methuen & Co.
- Zimmerman, T. C. (1995). Paolo Giovio: The Historian and the Crisis of Sixteenth-Century Italy. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 9781400821839.
- Giovio, Paolo (2013). Gouwens, Kenneth (ред.). Notable Men and Women of Our Time. The I Tatti Library. Cambridge, MA: Harvard University Press. ISBN 9780674055056.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кудрявцев О. Ф. Йовий Павел (Паоло Джовио) (лат. Paulus Iovius, итал. Paolo Giovio) // Большая российская энциклопедия (электронная версия)