Панькевич Юліан Іванович
| Юліан Якович Панькевич | |
|---|---|
 Юліан Панькевич | |
| Народився | 4 липня 1863 Устя-Зелене, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна |
| Помер | 1933 Харків, УРСР |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща → Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | художник |
| Відомий завдяки | художник, літератор, громадський діяч |
| Alma mater | Краківська академія мистецтв, Віденська академія мистецтв |
| Знання мов | українська |
| Жанр | портрет |
| Батько | Яків Панькевич |
Юліа́н (Юліян[1][2]) Якович Паньке́вич (псевдонім Простен Добромисл) (4 липня 1863, Устя-Зелене, нині Монастириського району Тернопільської області — літо 1933, Харків) — український художник, літератор, громадський діяч.
З його ім'ям пов'язане становлення українського мистецтва кінця XIX — першої половини XX ст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 4 липня 1863 р. у с. Устя-Зелене, тепер — Монастириського району в родині церковного маляра Якова Панькевича родом із с. Чесник. Дитячі роки Юліана Панькевича минули в с. Васючин та в містечку Єзуполі.
1884 р. закінчив Бережанську гімназію. Малярства навчався у Краківській академії мистецтв, коли її директором був Ян Матейко (1884–1885, Польща). Далі продовжував навчання у Відні (1885–1887, Австрія). Відомо, що Ю. Панькевич організовував у селах хори, керував ними, безкоштовно навчав сільських дітей малюванню, історії мистецтва, виготовляв декорації та проектував костюми для аматорських вистав, організовував гуртки самоосвіти. А ще добре грав на скрипці, самовіддано диригував хорами.
Юліан Панькевич займався релігійним малярством, вносячи у нього народний колорит, різноманітні орнаменти, побутові деталі. Високу оцінку мали свого часу його картини «Ісус Христос», «Богородиця», «Сільська Мадонна».
У 1890-х рр. він намалював іконостас до церкви св. пророка Іллі у с. Борщів поблизу Перемишлян.
Під час канікул у 1885 р. студенти Львівського університету організували мандрівку з Тернополя до Чернівців. Юліан Панькевич тоді познайомився з Іваном Франком.
Із Миколою Івасюком змалював руїни монастиря в селі Семенів (нині Теребовлянського району), монастиря отців Василіян поблизу міста Теребовля, Теребовлянського замку та інші.
Від 1892 працював у місті Станиславів (нині Івано-Франківськ) і селах Прикарпаття, зокрема на Рогатинщині, де організував хори, навчав малярству, оформляв хати-читальні, розписував церкви, записував фольклор, виступав на вічах.
Від 1898 — у місті Львів. Співзасновник і секретар «Товариства для розвою руської штуки» (1898), співорганізатор його виставок (1898, 1900, 1903). Сприяв у навчанні М. Бойчуку.
1896 р. художник намалював композицію «Трійця» для церкви с. Іване-Золоте, що біля Заліщиків. З 1898 р. працював у Львові в «Товаристві для розвою руської штуки». 1903 р. вийшла антологія української лірики «Акорди», упорядником і редактором якої був Іван Франко, який, цінуючи його здібності рисувальника, доручив Юліанові Панькевичу ілюстрування та художнє оформлення цієї унікальної збірки.
Портрет Тараса Шевченка 1904 р. — один із найкращих творів митця. Тоді ж він намалював перший зі своїх портретів Івана Франка. Це єдиний портрет Каменяра, виконаний з натури.
1918 р. вийшла з друку у Львові невеличка книжечка Володимира Гнатюка «Баронський син в Америці». До десяти казок, уміщених у збірці, подано сорок ілюстрацій та двадцять заставок і кінцівок роботи Юліана Панькевича. Приблизно тоді ж на замовлення Володимира Гнатюка він виконав ілюстрації до збірки «Народні легенди». Багато часу, творчої енергії віддав художник праці над ілюстраціями до «Слова о полку Ігоревім», до повісті Г. Хоткевича «Камінна душа», творів Степана Руданського, Якова Щоголіва.
Від осені 1933 — у Харкові; старший науковий співробітник історичного музею.
Загинув у Харкові за нез'ясованих обставин влітку 1935 р.[3] (або у 1934 р.[4]).
Серед учнів Юліяна Панькевича були Михайло Бойчук, В. Баляс, Северин Борачок та інші.
Твори[ред. | ред. код]
Художня творчість[ред. | ред. код]
Серед творів:
- жанрові композиції;
- портрети:
- Миколи Костомарова (1885),
- Тараса Шевченка, (1904),
- Івана Франка (1910) та інші.
- пейзажі;
- церковні розписи, зокрема храму в селі Іванє (з Т. Копистинським; 1896, нині Іване-Золоте Заліщицького району).
Проілюстрував книги:
- Володимира Гнатюка,
- Антона Крушельницького,
- Гната Хоткевича,
- Василя Щурата та інших.
1903 р. здійснив художнє оформлення антології української поезії «Акорди» (упорядник Іван Франко).
Юліан Панькевич завжди відстоював реалістичний напрямок у малярстві. Він з обуренням виступав проти тих «знавців», котрі дивилися за костюмами, а «лиць не бачили». Художник, на його думку, мусить бути всебічно освіченою людиною. Серед найвідоміших творів Юліана Панькевича:
- «Пейзаж зі скалами в Бубнищі»,
- «Теребовлянський замок»,
- «Повернення з ярмарку» (1885),
- «На сільському майдані» (1891),
- «Рибалки над Прутом» (1893),
- «Хмельницький закликає козаків на повстання» (1896),
- «Тарасове горе» (1903),
- «Подільський пейзаж»,
- «Дніпро».
Літературна творчість[ред. | ред. код]
Автор сатиричних куплетів, казок, оповідань, перекладів, статей у періодичних виданнях.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Садиба-музей М. Угрина-Безгрішрого, м. Рогатин, Івано-Франківський обласний художній музей.[5]
- Кімната-музей Юліана Панькевича — діє від 1993 в середній школі села Устя-Зелене.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lut︠s︡ʹkyĭ, I︠U︡riĭ (1989). Sami pro sebe : avtobiohrafii vydatnykh ukraintsiv XIX-ho stolittia (укр.).
- ↑ Dzvin: chasopys Spilky pysʹmennykiv Ukraïny (укр.). Kameni͡ar. 2006.
- ↑ Кушнерик Г., Черемшинський О. Панькевич Юліан Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 25. — ISBN 978-966-528-279-2..
- ↑ Рогатинщина в іменах, назвах, подіях
- ↑ Картини художника Панькевича, які шукали 70 років, зберігаються на Прикарпатті. ФОТО
Джерела[ред. | ред. код]
- Борець за духовний поступ: До 130-річчя від дня народження Ю. І. Панькевича //Календар знаменних і пам'ятних дат’ 98. — К, 1998. — III кв. — С. 11 — 15.
- Ґерета І. Художники Тернопільщини кінця XIX—XX ст.: Юліан Панькевич (1863—1933) //Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 3.
- Кушнерик Г., Черемшинський О. Панькевич Юліан Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 25. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Нановський Я. Й. Юліан Панькевич: Нарис про життя і творчість. — К., 1986. — 80 с.
- Панькевич Юліан Іванович // Митці України: Енциклопедичний довідник. — К, 1992. — С. 445—446.
Література[ред. | ред. код]
- Акорди: антологія української лірики від смерті Шевченка (Упоряд. І. Франко); 3 ілюст. Юліана Панькевича. — К: Веселка, 1992. — 343 с.
- Добро Простена Добромисла: Повернення Юліана Панькевича // Качан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2-х ч. — К., 1994. — Ч. 1. — С. 187—195.
- Мистецтво живопису на західноукраїнських землях: (Про художника Ю. Панькевича) //Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини XIX — поч. XX ст. — К., 1990. — С. 250—261.
- Хома В. Натхнений образом Каменяра (Ю. Панькевич) // Вільне життя. — 1988. — 6 вер.
- Черемшинський О. Художник з-над Дністра: (Ю. Панькевич) // Вільне життя. — 1992. — 19 серп. — С. 3.
- Черемшинський О. Художник з Устя-Зеленого: (До 130-річчя від дня народження Ю. Панькевича) // Вільне життя. — 1993. — 24 лип.
Посилання[ред. | ред. код]
- Панькевич Юліан Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 780.
- Панькевич Юліан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1291. — 1000 екз.
|
