Пантазіївка

село Пантазіївка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Олександрійський район
Громада Новопразька селищна громада
Код КАТОТТГ UA35080030060049982
Облікова картка Пантазіївка 
Основні дані
Засноване 1777
Населення 600
Площа 2,35 км²
Густота населення 359,15 осіб/км²
Поштовий індекс 27451
Телефонний код +380 5233
Географічні дані
Географічні координати 48°38′53″ пн. ш. 32°49′18″ сх. д. / 48.64806° пн. ш. 32.82167° сх. д. / 48.64806; 32.82167Координати: 48°38′53″ пн. ш. 32°49′18″ сх. д. / 48.64806° пн. ш. 32.82167° сх. д. / 48.64806; 32.82167
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми ставок Шкільний, ставок Кар'єр, ставок Посільський (Приватний)
Місцева влада
Карта
Пантазіївка. Карта розташування: Україна
Пантазіївка
Пантазіївка
Пантазіївка. Карта розташування: Кіровоградська область
Пантазіївка
Пантазіївка
Мапа
Мапа

CMNS: Пантазіївка у Вікісховищі

Пантазі́ївка — село в Україні, у Новопразькій селищній громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Населення становить 600 осіб. Колишній центр Пантазіївської сільської ради.

Село постраждало внаслідок голодомору 1932—1933.

Історія[ред. | ред. код]

В середині 18 ст. на місці сучасної Пантазіївки виник зимівник, згодом хутір Скелеватий, по назві річки Скелеватої, у верхів'ях якої він знаходився. В кін. 1770 — на поч. 80-х рр. секунд-майор Пантазій переселив сюди селян з Чернігівської та Полтавської губ. і перейменував населений пункт на Пантазіївку. На поч. 19 ст. у поміщика Пантазія було 3.744 дес. землі і 669 селян (зараз — 600…). В 1823 році земля розділена між спадкоємцями. На 1860-ті рр. — 70 господарств і 506 жителів.

В Успенівці на поч. 1860-х рр. в селі було 34 господарства і 208 жителів. Успенівка заснована селянами з Орловської губернії, яких переселив поміщик.

В 1878 році в селі почала працювати школа грамоти.

За переписом 1886 р. в Пантазіївці і Успенівці було 166 господарств і 890 жителів.

Після Столипінської реформи протягом 1907-9 рр. з Пантазіївської громади виділилося 34 заможні господарства.

153 чоловіки було мобілізовано до лав імперської армії Московії під час Першої Світової війни.

З 1917 — у складі УНР. Весною 1932 комуністи почали терор голодом, від якого гинули насамперед літні люди та діти. Зокрема у муках загинули восьмирічний Леонід Журавель та десятирічний Михайло Баранчук.

Село зайняли фашисти в 1941 році, звільнили 1943 року. Після цього розпочалась важка повоєнна відбудова та майбутній розвиток села.

1991 більшість селян проголосувала за відновлення державної незалежності України.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 851 особа, з яких 369 чоловіків та 482 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 844 особи.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,04 %
російська 2,37 %
білоруська 0,59 %

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання[ред. | ред. код]