Панамериканська українська конференція

Панамериканська українська конференція (Panamerican Ukrainian Conference) — об'єднання, міжнародна координаційна надбудова над громадськими організаціями української діаспори Північної та Південної Америки, що існувала в 1947—1967 роках. Стала основою створення Світового Конґресу Вільних Українців (СКВУ).

Історія[ред. | ред. код]

21 листопада 1947 року в Нью-Йорку (США) з ініціативи Українського Конгресового Комітету Америки й Конґресу Українців Канади на загальному з'їзді створено політичне представництво українців Північної і Південної Америки — Панамериканську українську конференцію (ПАУК).

Головним завданням ПАУК було об'єднання усіх організацій української діаспори у світі. На першій нараді було прийнято постанову про необхідність докласти усіх зусиль для повного об'єднання усіх українських сил для однієї великої мети і «започаткувати і підтримувати всяку іншу акцію, яка змагала б до об'єднання й консолідації усіх українських сил поза межами України» 23—25 жовтня 1948 року відбулася спеціальна нарада Панамериканської української конференції у справі скликання Світового Конґресу українців. Праця з його підготовки була тривалою, фактично почалася з 1959 року.

У 1960 році на VI сесії ПАУК в Нью-Йорку усім українським громадським центральним організаціям було спрямовано звернення щодо створення Світового Конґресу Вільних Українців. На VII сесії ПАУК у Вінніпеґу 1965 року намічено скликати Світовий Конґрес Українців та створити світову централю.

У листопаді 1967 року було утворено Світовий Конґрес Вільних Українців. В результаті ПАУК став основою новоствореного Конґресу.

Структура[ред. | ред. код]

• Український Конгресовий Комітет Америки
• Конґрес Українців Канади
• Товариство прихильників української культури в Бразилії
• Комітет українських представників Аргентини, Парагваю й Уругваю

Управління[ред. | ред. код]

Головою (предсідником) ПАУК обрано президента Конґресу Українців Канади Василя Кушніра. Він залишався на чолі конференції увесь час її існування.

Голова мав 1 заступника. Також було створено дві комісії — програмову й організаційну. Перша з них працювала на території Канади, під проводом В. Кушніра, а друга — на терені США, під керівництвом президента Українського Конгресового Комітету в США, спочатку Дмитра Галичина, а після його смерті — Йосифа Лисогора. Крім того, було створено постійне представництво українців американських країн і секретаріат ПАУК (складався з 2 секретарів).

Для вирішення програмних та організаційних питань скликалися сесії ПАУК. Всього було проведено 7 таких сесій. У 1967 року створено Підготовчий комітет для проведення Світового Конґресу Вільних Українців.

Джерела[ред. | ред. код]

• Комунікат «З Нарад Секретаріяту Пан-Американської Української Конференції в Торонті (Канада)», 1948 р. «Новий шлях», Торонто, ч. 86, 3 листопада 1948 р.//Центральний державний архів зарубіжної україники, бібл. ф. № 3, інв. № 6011-О
• «Маніфест Панамериканської української конференції про скликання Світового Конґресу Вільних Українців». Нью-Йорк, 22 січня 1967 р.//Центральний державний архів зарубіжної україники, ф. 38, оп. 1, спр. 36, арк. 39–40
• Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946—1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946—1953. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. — 3-287c. ISBN 966-02-3607-7
• Відозва Панамериканської Української Конференції
• Роль та завдання Світового Конгресу Українців в світі та в Україні
• Біля витоків Світового конгресу вільних українців

Посилання[ред. | ред. код]

• R. Kostyshyn [The Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, The NAS of Ukraine] (22 березня 2021). ACTIVITIES OF VOLODYMYR KOKHAN FOR THE PREPARATION OF THE WORLD CONGRESS OF FREE UKRAINIANS (1948–1966). East European Science Journal (EESJ) (Vol. 7 No. 12(64) (2020)). PDF (рос.)