Палеоазійські народи

Палеоазійські народи (палеоазіати) — група народів, що розмовляють палеоазійськими мовами.

Корінне населення Північної і Північно-Східної Азії і крайньої півночі Північної Америки (крайні північно-східні райони Росії й частково північ Японії, ескімоси — також Аляска, США, північ Канади і Ґренландія).

До палеозійських народів належать:

• чукчі
• кереки
• коряки
• ітельмени
• юкагири
• чуванці
• нівхи
• кети
• юги
• ескімоси
• алеути
• айни

Палеоазіати розмовляють палеоазійськими мовами, які об'єднуються в 4 не споріднених між собою сім'ї мов:

• чукотсько-камчатська — мови чукотська, керецька, коряцька, алюторська (вважається зниклою), ітельменська тощо.
• ескімосо-алеутська — мови ескімоська та алеутська.
• юкагирська (або юкагиро-чуванська) — мови юкагирська та чуванська.
• єнісейська — мови кетська та югська.

Нівхська мова та мова айнів вважаються мовними ізолятами.

Серед палеоазійських народів (іноді в межах одного етносу, як у чукчів) переважають два типи ведення господарства:

• на узбережжях і островах (айни) — морські рибальство і мисливство;
• у внутрішніх материкових районах — мисливство і оленярство.

Детальніше про етнічну історію, культуру і побут палеоазійських народів дивіться окремі статі, присвячені кожному народу.

Див. також[ред. | ред. код]

• Палеоафриканські народи
• Палеоамериканські народи
• Палеоєвропейські народи

Література[ред. | ред. код]

• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 353 (рос.)