Палаццо Ручеллаї

Палаццо Ручеллаї
Дата створення / заснування 1451
Зображення
Відомий під іменем Maison Palla Ruccellai[1] і Rucellai palace[2]
Країна  Італія[3]
Адміністративна одиниця Флоренція[3]
Власник Giovanni di Paolo Rucellaid
Замовник Giovanni di Paolo Rucellaid
Виробник Бернардо Роселліно
Архітектор Леон-Баттіста Альберті
Архітектурний стиль Архітектура Відродження
Мапа
CMNS: Палаццо Ручеллаї у Вікісховищі

Координати: 43°46′16″ пн. ш. 11°14′58″ сх. д. / 43.77127778002777347° пн. ш. 11.249597220028° сх. д. / 43.77127778002777347; 11.249597220028

Палаццо Ручеллаї (італ. Palazzo Rucellai) — палац епохи Відродження у Флоренції, спроектований Леоном Альберті між 1446 та 1451 рр., зведений Бернардо Росселліно на замовлення флорентійця і мецената епохи Відродження Джованні Ручеллаї (не плутати з поетом Джованні Ручеллаї).

Фасад будівлі вважається одним з перших зразків світської архітектури епохи Відродження, з пілястрами та антаблементом як основними елементами композиції. Стіни справляють враження могутності, особливо великий руст на стіні першого поверху, на якому розташовувався цойґгаус. Кожен з трьох поверхів будівлі, на зразок римського Колізею, декорований пілястрами одного з трьох класичних ордерів: на першому поверсі — доричний, (у Колізеї тосканський), на другому Альберті помістив замість іонічного ордера пілястри з оригінальною капітеллю, розробленою ним самим, а третій поверх прикрашає коринфський ордер у дещо спрощеному варіанті. Вікна на другому і третьому поверхах здвоєні під арками.

Внутрішній дворик палацу нагадує дворик Виховного будинку Брунеллескі (Ospedale degli Innocenti — Госпіталь невинних). Цілком імовірно, що його архітектором був не Альберті. Навпроти Палаццо — Лоджія Ручеллаї (Loggia Rucellai), де проводилися прийоми та бенкети для торгових партнерів, святкувалися весілля.

Документів, що свідчать про зведення Лоджії та Палаццо Леоном Альберті, немає, але так стверджує Джорджо Вазарі у своєму «Життєписі найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих», виданому в 1568 році.[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Vasari G. Vies des peintres, sculpteurs et architectesParis: 1841. — Vol. 2. — P. 133.
  2. Vasari G. Lives of the Most Excellent Painters, Sculptors, and ArchitectsHenry George Bohn, 1850. — Vol. 1. — P. 405.
  3. а б archINFORM — 1994.
  4. Vasari, Le Vite delle più eccellenti pittori, scultori, ed architettori, ed.

Посилання[ред. | ред. код]