Павловська Емілія Карлівна

Павловська Емілія Карлівна
Основна інформація
Дата народження	28 липня (9 серпня) 1853[1]
Місце народження	Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Дата смерті	23 березня 1935(1935-03-23)[2] (81 рік)
Місце смерті	Москва, СРСР[2]
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	Російська імперія
Віросповідання	лютеранство
Професії	вчителька музики, піаністка, оперна співачка
Співацький голос	сопрано[3]
Інструменти	фортепіано і вокал[d]
Заклад	Большой театр і Маріїнський театр
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Павловська Емілія Карлівна (до шлюбу Бергман; 28 липня [9] серпня 1853 (за ін. джерелами — 1857), Санкт-Петербург, Російська імперія — 23 березня 1935, Москва) — російська оперна і камерна співачка (лірико-драматичне сопрано), вокальний педагог, піаністка.

Випускниця Санкт-Петербурзької консерваторії по класу фортепіано і вокалу. Солістка Большого театру (сезони 1883/84, 1888/89) і Маріїнського театру (1884—1888). Заслужена артистка Республіки (1925). Заслужена артистка РРФСР (1934). Герой Праці. Дружина співака С. Є. Павловського.

Перша виконавиця в операх П. І. Чайковського партій Марії («Мазепа», 1884), Тетяни («Євгеній Онєгін», 1884), Куми («Чародійка», 1887). Створений артисткою образ Марії, за життя композитора, вважався критиками найкращим.

Серед кращих партій, виконаних співачкою — Аїда («Аїда» Верді), Валентина («Гугеноти» Мейєрбера), Віолетта («Травіата» Верді), Кармен («Кармен» Бізе), Манон Леско («Манон» Массне), Маргарита («Фауст» Гуно), Марія («Мазепа» Чайковського), Розіна («Севільський цирульник» Россіні), Тетяна («Євгеній Онєгін» Чайковського).

У біографії молодшої сестри, Фанні Карлівни, згадується про те, що сім'я Бергман мала якесь відношення до двору великої княгині Олени Павлівни, за фінансової підтримки якої виникли Російське музичне товариство (1859) і перші класи російської консерваторії (1862) на чолі з А. Рубінштейном.

• Павловська Емілія Карлівна // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 29-30