П'єр Емманюель
| П'єр Емманюель | ||||
|---|---|---|---|---|
фр. Pierre Emmanuel  | ||||
| Псевдонім | Pierre Emmanuel | |||
| Народився | 3 травня 1916[1][2][…] Ган, Атлантичні Піренеї, Франція[4][5] | |||
| Помер | 22 вересня 1984[5] (68 років) VII округ Парижа, Париж, Франція[5] | |||
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Emmanueld | |||
| Країна | .svg){kind=small} Франція[5] | |||
| Діяльність | журналіст, поет, письменник, учасник французького Руху Опору, педагог | |||
| Alma mater | University of Lyon[d] | |||
| Знання мов | французька[2] | |||
| Мова творів | французька | |||
| Членство | Французька академія (24 вересня 1984)[6] | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| У шлюбі з | Janine Lood | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 П'єр Емманюель у Вікісховищі | ||||
Ноель Матьє (3 травня 1916, Ган, Атлантичні Піренеї — 22 вересня 1984, Париж), більш відомий під своїм псевдонімом П'єр Еммануель — французький поет християнського спрямування.
Під час еміграції батьків до Сполучених Штатів він ріс з дядьком по батьковій лінії в Ліоні і після студіювання філософії в Університеті Ліон II став учителем. Прочитавши «Молоду парку» Поля Валері, він виявив інтерес до поезії, а згодом до творчості Фрідріха Гельдерліна, Томаса Гарді та Джерарда Менлі Гопкінса. Писати вірші його заохотив письменник П'єр Жан Жув, з яким він познайомився у 1937 році. Хоча його перша збірка поезій «Елегії» була опублікована в 1940 році, ширшу увагу до нього привернула збірка « Tombeau d'Orphée» («Могила Орфея»), видана в 1941 році.
Під час німецької окупації Франції Вермахтом він продовжував активну викладацьку діяльність, а також брав участь в русі Опору. Про свій досвід участі в Опорі він писав у таких поетичних збірках, як "«День гніву» (1942), «Бої з твоїми захисниками» (1942) та «Свобода спрямовує наші кроки» (1945).
Твори Еммануеля є одними з найважливіших ліричних публікацій у повоєнній Франції. Важливими першими збірками поезії були «Поет і його Христос» (1942), «Коломба» (1943), «Божевільний поет» (1944), «Пам'ять живих» (1944). Після закінчення Другої світової війни працював журналістом у різних виданнях, таких як Témoignage Chrétien, Réforme та Esprit.
Еммануель працював керівником англомовної програми на французькому телебаченні з 1945 по 1959 рік. За цей час він не лише взяв участь у кількох конференціях у США та Канаді, але й був запрошеним професором у різних американських університетах. Окрім цієї діяльності, він опублікував інші ліричні збірки, такі як «Полум'яна поезія» (1947), «Хто цей чоловік» (1948) та «Нарешті я вас люблю» (1949).
Він був третім членом, обраним на крісло № 4 у Французькій академії у 1968 році, президентом Міжнародного ПЕН-клубу з 1969 по 1971 рік, а також з 1973 по 1976 рік та першим президентом Французького національного інституту аудіовізуальних технологій у 1975 році.
Його друга дружина, уроджена Жанін Лу (дочка Чін Цай Лоо), померла 23 квітня 2013 року у віці 92 років. Вона похована разом з П'єром Еммануелем на цвинтарі Пер-Лашез (57-й відділ).
25 квітня 1968 року П'єра Еммануеля було обрано до Французької академії на місце маршала Жуена. Його офіційний вступ відбувся 5 червня 1969 року. Після обрання Фелісьєна Марсо, чию колабораціоністську позицію він засуджував, він пішов у відставку з Академії в 1975 році та перестав засідати. Однак його колеги, дотримуючись традиції, відмовилися взяти до уваги це рішення та з повагою чекали до його смерті, щоб обрати на його місце професора медицини Жана Гамбургера 18 квітня 1985 року.
- 1940: Elégies[7]
- 1941: Tombeau d'Orphée[8]
- 1942: Le Poète et son Christ[8]
- 1943: Jour de colère («Day of Wrath»), including «Hymne de la liberté» («Hymn to Freedom»)[9]
- 1943: «Les dents serrées», published in L'Honneur des poètes anthology, Éditions de Minuit[10]
- 1943: La Colombe[8]
- 1944: Le Poète fou («The Mad Poet»)[8]
- 1944: Mémento des vivants[8]
- 1944: Sodome[8]
- 1945: Combats avec tes défenseurs
- 1945: La liberté guide nos pas[8]
- 1947: Poésie, raison ardente[8]
- 1947: Qui est cet homme[8]
- 1949: Car enfin je vous aime[8]
- 1952: Babel[8]
- 1956: Visage Nuage[8]
- 1958: Versant de l'Âge[8]
- 1961: Evangéliaire[8]
- 1963: Le Goût de l'un[8]
- 1963: La Nouvelle Naissance[8]
- 1965: La Face Humaine[8]
- 1970: Jacob[8]
- 1973: Sophia[8]
- 1976: La Vie Terrestre[8]
- 1978: Tu[8]
- Le Livre de l'Homme et de la Femme, a trilogy:[8]
- 1981: L'Arbre et le Vent[8]
- 1981: Le grand oeuvre, pопуьбліковано за кілька тижнів до смерті[11]
- 1984: Le grand œuvre. Une cosmogonie
- 2001 : Tombeau d'Orphée suivi de Hymnes orphiques, édition établie et préfacée par Anne-Sophie Andreu, Lausanne, L'Âge d'homme, зб. Амерс, 2001.
- 2001 : Œuvres poétiques complètes, Lausanne, L'Âge d'homme, 2001, t. І, 1940—1963.
- 2003 : Œuvres poétiques complètes, Lausanne, L'Âge d'homme, 2003, t. II, 1970—1984.
- 2005 : Lettres à Albert Béguin: листування 1941—1952 (édition établie et annotée par Aude Préta-de Beaufort). Лозанна, Париж: L'Âge d'homme, зб. « Кайє П'єр Еммануель „ № 2, 2005..
- 1950: The Universal Singular: The Autobiography of Pierre Emmanuel (trans. Erik de Mauny), Grey Walls Press: London.
- 1967: Le monde est intérieur[8]
- " Les dernières interrogations de Pierre Emmanuel " Emmanuel's final interview conducted by Damian Pettigrew, published in Le Monde, 7 October 1984
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118530143 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Эмманюэль Пьер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ Académie française
- ↑ Web pages titled «Œuvres de Pierre EMMANUEL» [Архівовано 2010-11-20 у Wayback Machine.] (for information on years of publication) and «Pierre EMMANUEL (1916—1984)» [Архівовано 2009-02-13 у Wayback Machine.], for identification as works of poetry, at the Académie française website, retrieved July 11, 2010
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Web pages titled “Œuvres de Pierre EMMANUEL» [Архівовано 2010-11-20 у Wayback Machine.] (for information on years of publication) and «Pierre EMMANUEL (1916—1984)» [Архівовано 2009-02-13 у Wayback Machine.], for identification as works of poetry, at the Académie française website, retrieved July 11, 2010
- ↑ Web page titled "Pierre Emmanuel, «Jour de colère», «Hymne de la liberté» [Архівовано 2012-03-07 у Wayback Machine.] at the oodoc.com website (translation «Day of Wrath» from Google), retrieved July 11, 2010
- ↑ Web page titled «Baccalauréat : épreuve anticipée de français» [Архівовано 2010-07-01 у Wayback Machine.] (in French), retrieved July 11, 2010
- ↑ Web page titled "PIERRE EMMANUEL PAPERS" at the Wichita State University Libraries website, retrieved July 11, 2010
- Бібліографія. П'єр Емманюель // Німецька національна бібліотека
- Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)
