П'ясецька-Процишин Олександра Олексіївна
| Олександра П'ясецька-Процишин | |
|---|---|
| Олександра Олексіївна П'ясецька-Процишин | |
| Псевдо | «Нома» |
| Народилася | 2 вересня 1909 Хоросно, Сокольницький район, Львівська область, Україна |
| Померла | 12 червня 1998 (88 років) Львів, Україна |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  УРСР → Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | піаністка, вчителька, громадська діячка |
| Alma mater | Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка |
| Батько | Олексій |
| Мати | Каміла |
Олександра Олексіївна П'ясецька-Процишин (пластунське псевдо «Нома»; 2 вересня 1909, с. Старе Хоросно, Львівська область — 12 червня 1998, м. Львів) — українська піаністка, учителька, громадська діячка, пластунка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександра П'ясецька-Процишин народилася 2 вересня 1909 року в селі Старе Хоросно, нині Солонківської громади Львівського району Львівської области України.
З шести років опановувала гру на фортепіано у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка клас Марії Криницької[1] та Василя Барвінського. Закінчила гімназії сестер Василіянок та «Рідна школа». Під час навчання вступила до гуртка «Пчілка» 2-го куреня ім. Марти Борецької. З переходом до Уладу старших пластунів була курінною писаркою 14-го куреня «Санітарки». У 1928 році відбула обласний табір на Соколі.
У 1937 році одружується з пластуном, членом УВО та ОУН Осипом Процишиним. Того ж року подружжя заарештовує польська поліція. Невдовзі Олександру звільняють з-під арешту, а її чоловіка висилають в концтабір Березу Картузьку, звідки він повертається хворим на туберкульоз і потім помирає.
З початком Другої світової війни пластуни з куреня «Лісові чорти» передали Олександрі на зберігання прапор. У 1947 році побоюючись репресій від радянської влади вона разом із подружжям Старосольських розшили дві частини стягу навпіл. Частину з тризубом закопали в підвалі одного з львівських будинків, а другу половину прапора у 1989 році перевіз до США племінник Олександри. У 2007 році частину прапора з тризубом львівські пластуни віднайшли завдяки Людмилі Рудко-Cтаросольській, яка вказала на його місцерозташування[2][3].
Під час німецької окупації викладала в музичній школі, а також була концертмейстером. Учасниця відродження «Пласту». Проводить пластові табори у Брюховичах та Розлучі, організовує мандрівки та сходження на Говерлу.
Після закінчення воєнних дій активно займалася організацією львівських музичних шкіл, де працювала учителькою.
Померла 12 червня 1998 року у м. Львові. Похована на 4 полі Янівського цвинтаря.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Криницька Марія / З. Н. Попко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014.
- ↑ М. Яртим. Добре заховали «Лісові» // Україна молода. — 2007. — 14 червня.
- ↑ А. Сова. Історія прапора пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові, або захоплююча історія, яка варта екранізації! // Фотографії Старого Львова. — 2022. — 22 липня.
Джерела[ред. | ред. код]
- П'ясецька Олександра (Нома) // Пласт.
- Олександра П'ясецька (Процишин) нар. 2 вересня 1909 пом. 12 червня 1998 // Родовід.
- М. Крушельницька. Олександра П'ясецька-Процишин. Жіночі портрети української історії // Наше Життя. — 2002. — № 9 (вересень). — С. 2—3.
- Т. Воробкевич. О. Пясецька-Процишин — учениця, послідовниця, друг // Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи: матеріали наук.-практ. конф. Львів, 2006. С. 13–20.