Отто Штольберг-Вернігеродський

Отто Штольберг-Вернігеродський
нім. Otto zu Stolberg-Wernigerode[1][2]
Народився	30 жовтня 1837(1837-10-30)[1][3][…]  Гедерн, Веттерау, Дармштадт, Гессен, Німеччина[1][4][2]
Помер	19 листопада 1896(1896-11-19)[1][3][…] (59 років)  Вернігеродський замок, Вернігероде, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина[1][4][2]
Поховання	Wernigerode Castle Cemeteryd
Країна	Велике герцогство Гессенське[2]  Німецький Райх[2]
Діяльність	дипломат, політик, військовослужбовець, історик
Alma mater	Геттінгенський університет[4][2] і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла (1858)[4][2]
Знання мов	німецька[4]
Учасник	Австро-прусська війна[2]
Членство	Corps Saxo-Borussia Heidelbergd[1][2], Deutscher Kolonialvereind[4] і Німецька Новогвінейська компанія[4]
Титул	граф[4][2] і Фюрст[1][4][2]
Посада	Oberpräsidentd[4][2], депутат рейхстагу Німецької імперіїd[4][2], посол Німецького Райхуd[4][2], member of the Prussian House of Lordsd, президент[d][4][2], Список віцеканцлерів Німеччини[1][4][2], Königlich-Preußisches Hausministeriumd[4][2], голова[4], Q3439258?[2], member of the Reichstag of the North German Confederationd[2] і Q3439258?
Військове звання	лейтенант[4][2] і Генерал кінноти[4][2]
Партія	Вільна консервативна партія[4][2]
Конфесія	лютеранство[4]
Рід	Штольберги[4]
Батько	Hermann Stolberg-Wernigeroded[4][2]
Мати	Emma Gräfin zu Erbach-Fürstenaud[3][4][2]
Брати, сестри	Eleonore of Stolberg-Wernigeroded[4]
У шлюбі з	Anna Reuss of Köstritzd[1][2]
Діти (7 )	Christian Ernst zu Stolberg-Wernigeroded[4][2], Фрідріх Вільгельм Генріх Принц Штолберг-Вернігероде[1][4], Hermann Graf zu Stolberg-Wernigeroded[3][4], Elisabeth Prinzessin zu Stolberg-Wernigeroded[3][4], Heinrich Prinz zu Stolberg-Wernigeroded[3][2], Marie Prinzessin zu Stolberg-Wernigeroded[3][4] і Emma Prinzessin zu Stolberg-Wernigeroded[3][4]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Отто Штольберг-Вернігеродський (нім. Otto Graf (Reichsfürst) zu Stolberg-Wernigerode; нар. 30 жовтня 1837 — пом. 19 листопада 1896) — граф (з 1890 року — імперський князь), представник німецького аристократичного роду Штольбергів, німецький політик часів Німецької імперії та перший віцеканцлер Німеччини.

В 1867-73 рр. був обер-президентом прусської провінції Ганновер. В 1867 році став членом установчого рейхстагу, з 1871 по 1878 рр. — німецького рейхстагу; належав до імперської партії. З 1858 був спадковим членом палати панів, в 1872-76 і 1893 рр. її президентом. З 1876 по 1878 німецький посол у Відні.

В липні 1878 року призначений прусським державним міністром і першим віце-канцлером Німецької імперії; на цій посаді він тримав себе досить незалежно від Бісмарка і внаслідок незгод з ним в 1881 вийшов у відставку. У 1884-88 рр. був міністром прусського королівського двору. У 1890 рому за ним визнано право на князівський титул, який раніше належав одній згаслої гілки роду Штольбергів.

Характерним прикладом грюндерского романтизму є перебудований віце-канцлером родовий Вернігеродський замок в Саксонії.

• Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
  • почесний лицар (1859)
  • лицар справедливості (1867)
  • командор від провінції Саксонія (1868)
  • канцлер (з 1872 по 1885)
• Пам'ятна медаль за війну 1864 року проти Данії
• Орден Червоного орла
  • 1-го класу (1865)
  • великий хрест з дубовим листям (1879)
• Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
• Пам'ятна військова медаль за кампанію 1970-71
• Королівський орден дому Гогенцоллернів
  • лицар 1-го дивізіону
  • великий командор з ланцюгом і зіркою
    • зірка (1881)
• Орден Чорного орла (1888)
  • канцлер ордену (з 1891)

• Konrad Breitenborn:
  • Im Dienste Bismarcks – Die politische Karriere des Grafen Otto zu Stollberg-Wernigerode, Verlag der Nation, ISBN 978-3373003946
  • Fürst Otto zu Stolberg-Wernigerode: Schloßherr – Diplomat – Politiker, 1996, ISBN 9783929330700
• Штольберг-Вернигероде // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.