Отто Перес Моліна
| Отто Перес Моліна Otto Pérez Molina | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 14 січня 2012 — 3 вересня 2015 | ||
| Попередник: | Альваро Колом | |
| Наступник: | Джиммі Моралес | |
| Ім'я при народженні: | ісп. Otto Fernando Pérez Molina | |
| Народження: | 1 грудня 1950[1][2] (73 роки) Гватемала, Гватемала | |
| Країна: | Гватемала | |
| Релігія: | Католицизм | |
| Освіта: | Школа Америк і Inter-American Defense Colleged | |
| Партія: | Патріотична партія | |
| Шлюб: | Роза Перес | |
| Діти: | Отто Перес | |
| Автограф: |  | |
| Нагороди: |  | |
Отто Перес Моліна (ісп. Otto Pérez Molina; нар. 1 грудня 1950 Гватемала) — гватемальський військовий і політичний діяч, президент держави з 14 січня 2012 року[3] до 3 вересня 2015.
Біографія[ред. | ред. код]
Отто Перес Моліна народився 1 грудня 1950 року у місті Гватемала. Закінчив військову академію Гватемали, а згодом Школу Америк та Міжамериканський оборонний коледж у США. Займав посади військового інспектора і керівника розвідки. У 1983 році брав участь у військовому перевороті Оскара Умберто Мехії Віктореса. 1993 року почав працювати в команді президента Раміро де Леон Карпіо, колишнього правозахисника. Брав участь у підписання мирних угод, що поклали кінець Громадянській війні у Гватемалі.
Після цієї події омбудсмен з прав людини Гватемали Раміро де Леон Карпіо, згідно з конституцією, став наступником президента. Він призначив Переса керівником своєї президентської адміністрації, яку той обіймав до 1995 року. Вважається лідером фракції гватемальської армії, яка виступала за мирне врегулювання 30-річної громадянської війни в Гватемалі, Перес представляв військових на переговорах з партизанськими силами. Вони досягли мирних угод 1996 року.[4] У 1998-2000 роках Перес представляв Гватемалу в Міжамериканській раді оборони.[5]
У 2000 році пішов з військової служби, наступного року заснував Патріотичну партію Гватемали, що займала жорстку позицію з питання боротьби зі злочинністю. Моліна брав участь у президентських виборах 2007 року в Гватемалі, набравши 771 175 (23,51 %) голосів у першому турі і 1 294 645 (47,18 %) — у другому, проте поступився Альваро Колому. На наступних президентських виборах був фаворитом не в останню чергу через непопулярність колишнього президента[6][7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Davos 2014 Participant List
- ↑ Президентом Гватемали став відставний генерал
- ↑ CERIGUA Weekly Briefs, Feb. 21, 1994. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Otto Perez Molina. World Economic Forum. Процитовано 3 вересня 2015.
- ↑ Carpe Diem: Alvaro Colom, el Presidente mejor pagado (ісп.)
- ↑ Colom el segundo mejor pagado :: Libertópolis :: Guatemala.
| |||||||||||||||||||
|
