Острови Герд і Макдональд
| Острів Герд і острови Макдональд | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Heard Island and McDonald Islands | ||||
 | ||||
| Карта  | ||||
| Мапа архипелагу | ||||
| Географія | ||||
| 53°05′36″ пд. ш. 73°31′01″ сх. д. / 53.09352777780555499° пд. ш. 73.517000000027778128° сх. д.Координати: 53°05′36″ пд. ш. 73°31′01″ сх. д. / 53.09352777780555499° пд. ш. 73.517000000027778128° сх. д. | ||||
| Континент | Антарктида | |||
| Місцерозташування | Індійський океан | |||
| Акваторія | Індійський океан | |||
| Площа | 372 км² | |||
| Довжина | берегової лінії 101,9 км | |||
| Найвища точка | пік Моусон 2745 м | |||
| Країна | ||||
.svg){kind=small} Австралія | ||||
| Регіон | Зовнішні території Австралії | |||
| Адм. одиниця | Австралія[1] | |||
| Населення | 0 осіб (2011) | |||
| Відкрито | 27 листопада 1833 | |||
| Вебсайт | antarctica.gov.au/antarctic-operations/stations/other-locations/heard-island/ | |||
  Острів Герд і острови Макдональд Острів Герд і острови Макдональд (Індійський океан) | ||||
 | ||||
 Острови Герд і Макдональд у Вікісховищі | ||||
| Острів Герд і острови Макдональд | |
|---|---|
| Heard Island and McDonald Islands [2] | |
| Світова спадщина | |
| Острів Герд із космосу | |
| 53°05′36″ пд. ш. 73°31′01″ сх. д. / 53.09352777780555499° пд. ш. 73.517000000027778128° сх. д. | |
| Країна | Австралія |
| Тип | Природний |
| Критерії | (viii), (ix) |
| Об'єкт № | 577 |
| Регіон | Азія і Океанія |
| Зареєстровано: | 1997 (21 сесія) |
| | |
 | |
| Острови Герд і Макдональд у Вікісховищі | |
Острів Герд і острови Макдональд[3][4] (англ. Heard Island and McDonald Islands, скорочено HIMI) — невеликий незаселений архіпелаг у південній частині Індійского океану. Складається з двох основних островів — Герд і Макдональд, а також із багатьох дрібних віддалених острівців, скель і рифів. Належить Австралії.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Клімат субантарктичний — м'яка зима (+0,1 °C) і холодне літо (+4,2 °C). Більшість днів року — вітряні і похмурі. Часто випадають опади у вигляді мряки або снігу.
Острови населяють великі популяції пінгвінів, тюленів і морських птахів.
Архіпелаг із 1947 року належить Австралії, спочатку як частина Австралійської антарктичної території, а після підписання Австралією Конвенції про Антарктику, острови стали утворювати окрему зовнішню територію. Постійне населення на архіпелазі відсутнє, але острови відвідують туристи (без висадки на берег) і наукові експедиції (переважно на острів Герд).
Острів Герд і острів Макдональд, що розташований 44 кілометри на захід, включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Хоча острови не заселені, їм привласнено власний домен .hm.
Острів Герд[ред. | ред. код]
Острів Герд було відкрито американським капітаном, мисливцем за тюленями Джоном Гердом 25 листопада 1853 року, коли його судно «Орієнтал» прямувало з Бостона до Мельбурна.
Острів Герд 53°06′ пд. ш. 73°31′ сх. д. / 53.100° пд. ш. 73.517° сх. д. є вершиною підводного вулкана Кергеленського плато і має 43 кілометри в довжину і 21 кілометр завширшки. Пік Моусон — найвища вершина острова, її висота над рівнем моря становить 2745 метрів. Це єдиний активний вулкан і одночасно найвища точка на території, що належить Австралії. Вершина займає 32-ге місце у світі серед острівних гір.
Близько 80 % поверхні острова вкрито снігом і льодом, які й формують характер берегової лінії острова.
Площа острова — 368 км².
Острови Макдональд[ред. | ред. код]
Незабаром після відкриття острова Герда, 4 січня 1854 року, капітан судна «Самаранг» Вільям Макдональд відкрив острів, який названо його ім'ям.
Острів Макдональд 53°02′20″ пд. ш. 72°36′04″ сх. д. / 53.03889° пд. ш. 72.60111° сх. д., розташований за 45 км на захід від острова Герда, маленький і скелястий, також вулканічного походження, найвища точка — 230 метрів над рівнем моря. Площа — 1,13 км². Острів обмежений крутими кручами і складається з двох частин — північного плато і південного крутого горба Максвел-Гілл, сполучених між собою вузьким перешийком.
Поряд із островом, з північної сторони розташовано ще два невеличких скелястих острова: острів Флат-Айленд (55 метрів у висоту) і Мейєр-Рок (170 метрів у висоту).
Загальна площа трьох островів — 2,5 км².
Люди висаджувалися на острові всього двічі в історії — в 1971 і 1980 рр.
Інші острови[ред. | ред. код]
Найбільший із них — острів Шаг-Айленд, знаходиться за 10 кілометрів на північ від острова Герд, а також острови Сейл-Рок, Морган та Блек-Рок. Їхня загальна площа складають близько 1,1 км².
До складу території також включають усі територіальні води на відстані 12 навігаційних миль від берегової лінії.
Загальна площа архіпелагу — 372 км², сумарна довжина берегової лінії — 101,9 км.
Географія[ред. | ред. код]
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат субантарктичний — м'яка зима (+0,1 ° C) і холодне літо (+4,2 °C). Більшість днів року — вітряні й похмурі. Вітри переважно західні та стабільно сильні. Щомісячна середня швидкість вітру складає від близько 26 до 33,5 км / год, були зафіксовані пориви понад 180 км / год. Річна кількість опадів на рівні моря на острові Герд становить зазвичай від 1300 до 1900 мм. Опади випадають кожні три дні з чотирьох, зазвичай у вигляді мряки або снігу[5].
Флора[ред. | ред. код]
Умови[ред. | ред. код]
Острів знаходиться в екологічному регіоні острівної тундри у південній частині Індійського океану, який включає в себе кілька субантарктичних островів. У цьому холодному кліматі рослини представлені в основному травами, мохами і лишайниками. Низьке різноманітність рослин обумовлено острівною ізоляцією, малим розміром суші, суворим кліматом, коротким, холодним вегетаційним періодом і, в разі Герда, значним крижаним покривом. Основними екологічними визначальними факторами для рослинності на субантарктических островах є: вплив вітру і солоних бризок, наявність води, склад ґрунту, наявність поживних речовин, витоптування птахами і тюленями і, в деяких випадках, висота над рівнем моря. В умовах Герда, вплив сольового туману і наявність птахів і тюленів, особливо сильно впливають на склад і структуру рослинності в прибережних районах.
Мохи і лишайники[ред. | ред. код]
Мохоподібні і лишайники вносять істотний внесок в загальне біологічне різноманіття Герда, зареєстровано 43 види мохів і 71 вид лишайників, часто займають місця проживання, непридатні для судинних рослин, наприклад, скелі. Мохоподібні присутній в більшості великих рослинних угруповань. Лишайники поширені на оголених породах і є домінуючою рослинністю в деяких областях.
Водорості[ред. | ред. код]
Принаймні 100 видів наземних водоростей відомі на Герді, зазвичай виростають в постійно вологому середовищі. Морські ліси — гігантські антарктичні водорості зустрічаються в різних точках острова і принаймні 17 інших видів морських водоростей буде додано після ідентифікації останніх зібраних зразків. Низька різноманітність водоростей пояснюється ізоляцією острова від інших територій, непридатними для проживання пляжами, постійним тертям хвилями, припливами і дрібними каменями, а також протяжністю льодовиків в багатьох областях.
Фауна[ред. | ред. код]
На острові, розташовані величезні популяції пінгвінів, ластоногих і морських птахів[6].
Ссавці[ред. | ред. код]
Ластоногі на Герд були практично винищені наприкінці 19 століття, після чого чисельність тюленів стала занадто мала для економічного використання. З тих пір їх популяція збільшилася і була захищена. Серед ластоногих, що розмножуються на Герді: південні морські слони, кергеленскі і субтропічні морські котики. Морські леопарди регулярно відвідують взимку лежбища, але вони не розмножуються на архіпелазі. Тюлень-крабоїд, тюлені Росса і Ведделла є лише випадковими відвідувачами[7].
Птахи[ред. | ред. код]
На Герд немає хижаків, острів надає сприятливе середовище проживання і розмноження в середині величезного Південного океану для різних птахів. Навколишні води забезпечують птахів кормом. Острови Герд і Макдональд були визначені міжнародною організацією по захисту птахів (BirdLife International) як важлива для птахів область, так як вони містять дуже велику кількість гніздівель морських птахів[8]. 19 видів птахів були зареєстровані як ті, які гніздяться на островах Герд і Макдональд[9], хоча вулканічна активність на Макдональд за останнє десятиліття, ймовірно, призвела до зниження рослинного покриву і зменшення кількості місць гніздування птахів[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Table of Acts // Heard Island and McDonald Islands Act 1953
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Австралія Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
- ↑ Кергелен Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
- ↑ Раздел «Климат и погода» на официальном сайте островов (англ.)
- ↑ http://www.worldwildlife.org/science/wildfinder/ (англ.)
- ↑ Информация о тюленях на официальном сайте (англ.)
- ↑ BirdLife International. (2011) Important Bird Areas factsheet: Heard and McDonald Islands. http://www.birdlife.org (англ.)
- ↑ Woehler, EJ & Croxall, JP 1991. «Status and conservation of the seabirds of Heard Island and the McDonald Islands», in Seabird — status and conservation: a supplement, ICBP Technical Publication 11. International Council for Bird Preservation, Cambridge
- ↑ Woehler, EJ (2006). «Status and trends of the seabirds of Heard Island, 2000», in Heard Island: Southern Ocean Sentinel. Ред. Green, K. & Woehler, E. Surrey Beattie
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт (англ.)
| ||||||||||||||||||||
| |||||||||||||
|
