Осмяловська Катерина Олександрівна
| Осмяловська Катерина Олександрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Поштові марки України: "75 років. Фільм-опера «Наталка Полтавка» (№ 1132, № 1133) | ||||
| Народилася | 13 (26) листопада 1904 Полтава | |||
| Померла | 16 листопада 1997 (92 роки) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |  Російська імперія→ УРСР→ Україна | |||
| Діяльність | театральна акторка | |||
| Alma mater | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка | |||
| Чоловік | Лесь Липківський, актор | |||
| Діти | син Костянтин, професор | |||
| Провідні ролі | Наталка (фільм «Наталка Полтавка» (1936)) | |||
| IMDb | ID 0652143 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 Народна артистка УРСР (1951) | ||||
| | ||||
Катери́на Олекса́ндрівна Осмяло́вська (нар. 13(26 листопада) 1904, Полтава, Україна — пом. 16 листопада 1997[1], Київ, Україна) — українська актриса. Народна артистка Української РСР (1951)[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчила Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка (1921, курс Олександра Загарова).
13 жовтня 1920 року її зарахували до трупи Державного драматичного театру ім. Т. Шевченка.
Була актрисою Одеського державного драматичного театру (1926–1929), потім — Київського українського драматичного театру ім. І. Франка (1930–1963). Знімалась у кіно («Перекоп» (1930), «Прометей» (1936), «Наталка Полтавка» (1936), «Нескорені» (1945)).
Родина
- Батько — Олександр Матвійович Осмяловський, член аматорського театрального об'єднання «Полтавський український музично-драматичний гурток», актор і режисер[3][4]
- Чоловік — Лесь Липківський — український актор, син українського релігійного діяча та церковного реформатора Митрополита Василя[5][6]
- Онука — Ганна Липківська (1967 — 2021) — українська театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства, доцент
Пішла з життя 16 листопада 1997 року у Києві. Похована разом з чоловіком на Байковому кладовищі.
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
- Леся («Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги)
- Ліна («Рожеве павутиння» Я. Мамонтова)
- Іва («Яблуневий полон» І. Дніпровського)
- Есмеральда («Собор Паризької богоматері» В. Гюго)
- Юлія Булатович («Кадри» І. Микитенка)
- Ліда («Платон Кречет» О. Корнійчука)
- Маша («Дівчата нашої країни»)
- Наташа («Чудесний сплав»)
- Вірочка («Останні» М. Горького)
- Марія Антонівна («Ревізор» М. Гоголя)
- Софія («Безталанна» І. Карпенка-Карого)
- Геро («Багато галасу даремно»)
- Віола («Дванадцята ніч»)
- Маруся Барильченко («Житейське море» І. Карпенка-Карого)
- Анниа («Украдене щастя» І. Франка)
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1930 — «Перекоп»
- 1936 — «Прометей»
- 1936 — «Наталка Полтавка» — Наталка
- 1945 — «Нескорені» — Валя
- 1945 — «Українські мелодії» — Соломія
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
- 1940 — Заслужена артистка Української РСР
- Заслужена артистка Узбецької РСР
- 1951 — Народна артистка Української РСР
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Катерина Олександрівна Осмяловська — Полтава історична
- ↑ Неля ЗІНЧЕНКО. Катерина Осмяловська: невістка митрополита Липківського, яка стала першою Наталкою Полтавкою в кіно. Однойменний фільм з її участю побив всі рекорди прокату не лише в Україні, а й у США (ua) . «Українки». Процитовано 2021-8-6.
- ↑ Олександр Матвійович Осмяловський
- ↑ Полтавський український музично-драматичний гурток і культурно-мистецьке життя міста поч. ХХ ст.
- ↑ Митрополит Василь Липківський. Життя та діяння. Родина
- ↑ Ганна Липківська: «Іще раз про кохання…». Катерина Осмяловська та Лесь Липківський — знаменита подружня і творча пара, що прославила український театр | Газета «День» (11.03.2005)
Література[ред. | ред. код]
- Гайдабура В. Сучасниці: Поліна Нятко та Катерина Осмяловська // Український театр. 1994. № 6;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.453—454.
- З «Гайдамаками» — через усе життя!m.day.kyiv.ua
- Осмяловська Катерина Олександрівнаhistpol.pl.ua
Посилання[ред. | ред. код]
- Осмяловська Катерина Олександрівна // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 725-726.
- Катерина Осмяловська на сайті IMDb (англ.)
|
