Орлов Юрій Федорович
| Орлов Юрій Федорович | |
|---|---|
| рос. Юрий Фёдорович Орлов | |
.jpg) | |
| Народився | 13 серпня 1924[1][2] Москва, СРСР |
| Помер | 27 вересня 2020[3] (96 років) Ітака, Нью-Йорк, США |
| Країна |  СРСР США |
| Діяльність | фізик-ядерник, правозахисник, викладач університету |
| Alma mater | фізичний факультет МДУ МФТІ Institute for Theoretical and Experimental Physicsd |
| Заклад | Корнелльський університет Institute for Theoretical and Experimental Physicsd[4] Єреванський фізичний інститут[4] Інституті земного магнетизму, іоносфери і поширення радіохвильd[4] |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Вчителі | Vladimir Berestetskyd |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук[5] Академія наук Вірменської РСР Американське фізичне товариство |
| Партія | КПРС (1956) |
| Війна | Друга світова війна |
| Нагороди |  член Американського фізичного товариства[d] премія Андрія Сахарова американського фізичного товариства (2006) |
 Орлов Юрій Федорович у Вікісховищі | |
Юрій Федорович Орлов (13 серпня 1924, Москва, СРСР — 27 вересня 2020) — професор в Корнельському університеті, фізик, автор сотень наукових публікацій, учасник дисидентського руху, емігрант з СРСР.
Біографія[ред. | ред. код]
З 1941 року працював токарем на заводі. Служив в армії, закінчив військове училище, учасник німецько-радянської війни (на 1-му Українському фронті). З 1946 року - в запасі. Працював грубником на фабриці в Москві, екстерном закінчив середню школу.
З 1947 по 1951 рік навчався на фізико-технічному факультеті МДУ (з 1951 року - МФТІ), отримав диплом фізфаку МДУ в 1952 році.
У 1953 році став співробітником теплотехнічної лабораторії (ТТЛ) Академії наук СРСР. У той час ТТЛ була однією з надсекретних лабораторій «Атомного проекту СРСР» (у 1958 році ТТЛ перейменована в Інститут теоретичної та експериментальної фізики (ІТЕФ)).
У 1956 році на партійних зборах, присвяченому обговоренню доповіді Хрущова на XX з'їзді КПРС, виступив із заявою, в якій назвав Й. Сталіна і Л. Берію «убивцями, які стояли при владі» і висунув вимогу «демократії на основі соціалізму». Невдовзі був виключений з комуністичної партії за соціал-демократизм, позбавлений допуску до роботи з секретними документами і звільнений з інституту. Директор Фізичного інституту Академії наук Вірменської РСР А. Аліханьян прийняв Ю. Орлова на роботу, і наступні 16 років він жив і працював в Єревані. З 1956 року став співробітником Єреванського Фізичного інституту Академії наук Вірменської РСР.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Ю. Ф. Орлов розробив теорію стійкості пучків в електронному кільцевому прискорювачі і вніс значний внесок (спільно з А. П. Рудиком) в проектування жорсткофокусуючих прискорювачів протонів в ІТЕФ.
Доктор фізико-математичних наук (1963). Член-кореспондент Академії наук Вірменської РСР (1968). Старший науковий співробітник Інституту земного магнетизму, іоносфери і розповсюдження радіохвиль Академії наук СРСР (з 1972 року).
Професор Корнельського університету (з 1986 року).
Дисиденство[ред. | ред. код]
В 1968 році Юрій Орлов став одним з перших радянських вчених, які відкрито виступили на захист Андрія Дмитровича Сахарова[6].
Автор самвидаву, статті: «Про причини інтелектуального відставання СРСР» (1973), «Чи можливий соціалізм не тоталітарного типу?» (1975); автобіографічний роман «Небезпечні думки»[7].
Член радянської групи «Міжнародної амністії» (з 1973 року). Засновник і перший керівник Московської Гельсінкської групи (МГГ, з 1976 року).
17 грудня 1976 спільно з іншими правозахисниками Орлов пише відкритого листа на захист В. Буковського від наклепу на сторінках «Літературної газети».
Політв'язень, в період 1977-1984, 1984-1986 - на засланні. Позбавлений звання члена-кореспондента (1979).
У липні 1983 року австрійський канцлер Бруно Крайський клопотав про звільнення Орлова, але це клопотання було залишено без відповіді.
Еміграція[ред. | ред. код]
У 1986 році Орлов був позбавлений радянського громадянства і висланий з СРСР в обмін на заарештованого в США радянського шпигуна Геннадія Захарова, працювавшого під «прикриттям» посади співробітника представництва СРСР в ООН.
Нагороди[ред. | ред. код]
Почесний голова Міжнародної Гельсінкської федерації з прав людини (з 1986 року). Член Американської академії мистецтв і наук.
У 1995 році Американське фізичне товариство нагородило Орлова медаллю Ніколсона за гуманітарну діяльність.
У 2006 році став першим нагородженим премією Андрія Сахарова, заснованою Американським фізичним товариством за заслуги вчених в питаннях захисту прав людини.
Орлов - один з героїв документального фільму «Вони вибирали свободу» (RTVi, 2005) [10].
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ https://www.themoscowtimes.com/2020/09/28/veteran-russian-human-rights-leader-yury-orlov-dies-at-96-a71570
- ↑ а б в http://physics.cornell.edu/sites/people/files/Orlov%20c.v.%20and%20pubs%202018.pdf
- ↑ https://www.amacad.org/person/yuri-fyodorovich-orlov
- ↑ Елена Боннэр: Спешите делать добро (рос.). Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 23 жовтня 2012.
- ↑ Орлов Ю. Ф. Опасные мысли (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2012.
|
