Орлов Сергій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орлов.
Ф
Сергій Орлов
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Іванович
Орлов
Народження 7 березня 1916(1916-03-07)
  Викса, Нижньогородська губернія, Російська імперія
Смерть 1999(1999)
  Харків, Україна
Громадянство СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1945 СРСР «Локомотив» (Х) 5 (3)
1946 СРСР «Динамо» (Київ) 5 (0)
1947 СРСР «Дзержинець» (Х) ? (1)
1948—1949 СРСР «Динамо» (Киш.) ? (3+)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1949
1955—1959 		СРСР «Динамо» (Киш.)
СРСР «Металург» (УАЗ)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сергій Іванович Орлов (рос. Сергей Иванович Орлов; нар. 7 березня 1916, Викса, Нижньогородська губернія, Російська імперія — пом. 1999, Харків, Україна) — радянський футболіст та тренер, нападник. У 1946-1948 роках виступав за харківський «Локомотив», київське «Динамо» і кишинівське «Динамо».

Має двох синів — Олександра та Геннадія. Олександр — кінорежисер, сценарист і актор, Геннадій працює спортивним телекоментатором.

Життєпис[ред. | ред. код]

В молодості Сергій займався веслуванням і ковзанами. У 1932 році виступав за «Металург Викса»[1] і збірну міста з футболу. У 1935 році переміг на всесоюзних змаганнях по ковзанах в Свердловську. У 1936 році Орлов вступив у Томське артилерійське училище. У наступному році став рекордсменом Томська в бігу на 5000 метрів. Після закінчення училища служив в Сибірському військовому окрузі. Там виступав на армійських змаганнях за збірну округу з футболу й інших видів спорту. У лютому 1943 року Орлов брав участь у чемпіонаті СРСР по ковзанах, який проходив в Москві на стадіоні «Динамо» і зайняв там 7 місце. Після цього його перевели служити в Москву у ЦБЧА. Закріпитися в основному складі він не зміг і в 1945 році перейшов у «Локомотив» з Харкова. Початок чемпіонату 1946 року він зустрів, будучи гравцем «Динамо» (Київ). Там він дебютував у чемпіонаті СРСР 2 травня в матчі проти московських «Крил Рад»[2]. Всього в першості Сергій зіграв 5 матчів. У тому сезоні «Динамо» зайняло останнє місце, але з першої групи не вилетіло. У 1947 році Орлов грав у Харкові за «Дзержинець». Наступні два сезони Орлов провів, виступаючи за кишинівське «Динамо».

Після завершення кар'єри працював тренером. Очолював команду Кам'янськ-Уральського. Після того, як у вересні 1957 року на хімзаводі «Маяк» сталася радіаційна аварія, сім'я повернулася в Україну. Там Сергій тренував клуби Конотопа і Сум.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Історія клубу
  2. ↑ Динамо (Київ) 0 — 2 Крила Рад.

Посилання[ред. | ред. код]

Орлов (1960) · Сербін (1961–1963) · Воронцов (1964) · Іванов (1965–1966) · Сербін (1967–1971) · Путєвський (1972) · Серебряніков (1973) · Путєвський (1974–1975) · Бузинін (1976) · Кохановський (1976–1978) · Фоменко (1979) · Путєвський (1980–1982) · Архипов (1982–1983) · Зінченко (1999–2000) · Бермудес (2000–2001) · Зінченко (2001) · Левицький (2001) · Янчевський (2001) · Левицький (2001) · Дубко (2001–2002) · Давиденко (2002) ·

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орлов_Сергій_Іванович&oldid=38885034