Омельчук Григорій Купріянович
| Григорій Купріянович Омельчук | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження | 25 січня 1920 Мала Боровиця, Хмельницька область,  УРСР | |||||||||
| Смерть | 3 березня 1983 (63 роки) Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР  | |||||||||
| Національність | українець | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||
| Роки служби | 1938—1960 | |||||||||
| Звання |  Підполковник | |||||||||
| Командування | 202-га стрілецька дивізія, 27-га армія, 2-й Український фронт | |||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Григорій Купріянович Омельчук (нар.1 (25) січня 1920, Мала Боровиця — пом.3 березня 1983) — Герой Радянського Союзу,[1] командир батальйону, 1317-го стрілецького полку, капітан.
Народився у селі Мала Боровиця, Плужненської волості, Острозького повіту, Волинської губернії (нині — Білогірський район, Хмельницької області, Україна).
В армії з 1938 року. Закінчив Київське піхотне училище. З першого дня війни в боях — на Західному, Центральному, 2-му Українському фронтах.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за вмілу організацію форсування Південного Бугу, Дністра і Прута, і за виявлену при цьому мужність командиру батальйону, 1317-го стрілецького полку, 202-ї стрілецької дивізії, 27-ї армії, капітану Омельчуку Григорію Купріяновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни продовжував службу в армії. У 1954 році закінчив курси «Постріл». З 1960 підполковник Омельчук — в запасі. Жив в Івано-Франківську. Помер 3 березня 1983 року.
Григорій Купріянович був нагороджений медаллю «Золота Зірка», орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, орденом Червоної Зірки, медалями.
- ↑ Омельчук Григорій Купріянович (рос.). // Сайт «Герои страны».
- Білогір'я у часі і просторі [Архівовано 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Омельчук Григорій Купріянович(рос.)
- Омельчук Григорій Купріянович (рос.). // Сайт «Герои страны». Процитовано 26 серпня 2014.
