Олізарка
| село Олізарка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Пулинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1867 |
| Населення | 177 |
| Площа | 0,767 км² |
| Густота населення | 230,77 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12000 |
| Телефонний код | +380 4131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°21′12″ пн. ш. 28°09′46″ сх. д. / 50.35333° пн. ш. 28.16278° сх. д.Координати: 50°21′12″ пн. ш. 28°09′46″ сх. д. / 50.35333° пн. ш. 28.16278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 226 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 104, смт Пулини, Житомирський р-н |
| Карта | |
  Олізарка | |
 Олізарка | |
| Мапа | |
 | |
Оліза́рка [1][2]— село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 177 осіб.
Олізарка у ХІХ — на початку ХХ сторіччя мало інші назви — Олізарівка, Єлізарівка.
У 1906 році — село Пулинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 40 верст, від волості 13. Дворів 13, мешканців157.
За часів московської окупації України після втрати незалежності у визвольних змаганнях 1918—1920 років село Олізарка неодноразово змінювало своє адміністративне підпорядкування. Із 07 березня 1923 — село Пулинського району, із 1 вересня 1925 — село Довбишського району, із 9 вересня 1926 — село Мархлевського району, із 17 жовтня 1935 — село Червоноармійського району, із 14 травня 1939 — село Щорського району, із 15 серпня 1944 — село Довбишського району, із 28 листопада 1957 — село Дзержинського району, із 20 березня 1959 — село Червоноармійського району, із 30 грудня 1962 — село Новоград-Волинського району, із 4 січня 1965 — село Житомирського району, із 8 грудня 1966 — село Червоноармійського району.[2]
Із 1923 року село підпорядковувалось Олізарівській (Єлізарівській) сільській раді Пулинського району з центром в Олізарівці, до якої належали села Олізарівка (405 мешканців), Михайлівка (180 мешканців) (станом на 1 жовтня 1941 року на обліку не значиться), Майхерівка (285 мешканців) (станом на 1 жовтня 1941 року на обліку не значиться) та колонія Майхерівка (133 мешканці) (станом на 1 жовтня 1941 року на обліку не значиться).[2][3]
Восени 1936 року із села до Карагандинської області Казахстану радянською владою було переселено 50 родин (237 осіб), з них 39 — польських і 11 — німецьких. Серед виселених 150 дорослих і 87 дітей[4].
Із 11 серпня 1954 року село підпорядковувалось В'юнківській сільській раді.
- Алексюк Анатолій Миколайович (нар.1932) — український науковець.
- ↑ Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016.
- ↑ (рос.)Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии / Волынская Губернская Административно-территориальная комиссия УССР. — Житомир : Волынский Губернский Отдел Управления, 1923. — С. 146.
- ↑ Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 24.
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.
| ||||||||