Ольшанський Андрій Віталійович
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/8 лютого 2025. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Ольшанський Андрій Віталійович | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 26 січня 1990 Москва, СРСР  | |
| Смерть | 26 жовтня 2024 (34 роки) Павлівка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ | Військова розвідка | |
| Формування | ||
| Війни / битви | російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Андрі́й Віта́лійович Ольшан́ський (26 січня 1990 — 26 жовтня 2024) — український військовослужбовець, старший лейтенант ЗСУ, заступник командира розвідувальної роти під час російсько-української війни (2022—2024), ветеран АТО. Нагороджений Хрестом бойових заслуг (2024).
Ольшанський Андрій Віталійович народився 26 січня 1990 року в Москві, де вчився його батько — рівнянин, офіцер пожежної охорони.
У 1992 році родина переїхала в Костопіль. Андрій, єдиний син у батьків, закінчив Костопільську школу № 4 і вступив на навчання у НУВГП на інженерну спеціальність. В університеті пройшов військову підготовку, отримавши звання молодшого лейтенанта. Збирався служити в армії, оформив усі необхідні документи, але на той час вже відбувалося скорочення в ЗСУ і офіцерів запасу не брали. Тому натомість пішов вчитися на слюсаря з ремонту автомобілів.
У серпні 2014 року Андрій Ольшанський пішов добровольцем в АТО, до вересня 2015 виконував бойові завдання на Донеччині у складі батальйону «Горинь».
З жовтня 2017 року працював у Рівненській дирекції залізничних перевезень складачем поїздів (станції «Рівне» та «Клевань»). Проживав з бабусею Лідою у Рівному, як учасник бойових дій перебував в оперативному резерві.
За день до повномасштабного вторгнення росії в Україну відповідно до Указу Президента про мобілізацію оперативного резерву 23 лютого 2022 року отримав повістку, а наступного дня уже був у складі 130-го окремого розвідувального батальйону. Андрія Ольшанського відразу призначили командиром механізованого розвідувального взводу, оскільки мав звання лейтенанта. За собою лишив позивний «Піджачок», яке отримав під час АТО.
У січні 2023 року — дислокація у Запорізьку область, район міста Оріхів. На тому напрямку тривали активні бої. Андрій Ольшанський брав участь у контрнаступі ЗСУ та визволенні Роботиного, а також участь у штурмових діях в селі Старомайорське Донецької області.
В лютому 2024-го року Андрій Ольшанський отримав Відзнаку Президента України «Хрест бойових заслуг».
У жовтні 2024-го підрозділ Андрія перекинули на Курський напрямок на Сумщину. 14 жовтня Андрій ще встиг побачитися з батьком. А 21 жовтня вже вийшов на бойове завдання, з якого 24-го мав повернутися. Як стало відомо від побратимів пізніше, Андрій отримав осколочні поранення, однак, заміни не було. 26 жовтня під час евакуації старший лейтенант, заступник командира розвідувальної роти Андрій Ольшанський загинув біля Павлівки на Сумщині внаслідок атаки дрона.
Нагороджений відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг», нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест», почесною відзнакою командувача військ ОК «Захід» «За досягнення у військові службі» 2 ступеня, відзнакою начальника розвідувального управління штабу ОК «Південь» та нагрудним знаком Міністерства оборони України «За зразкову службу».
- відзнака Хрест бойових заслуг (2 лютого 2024 року) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[1]
- ↑ Указ Президента України №45/2024 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 2 лютого 2024. Архів оригіналу за 12 вересня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.