Олеся Остафієва

Олеся Остафієва
Народилася8 серпня 1983(1983-08-08) (41 рік)
Донецьк, Українська РСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьжурналістка, підприємиця, медіаменеджерка, письменниця
Alma materДонецький національний університет імені Василя Стуса
Державний торговельно-економічний університет

Олеся Віталіївна Остафієва (нар. 8 серпня 1983, Донецьк) — українська журналістка, підприємиця, медіаменеджерка[1] та письменниця. Співзасновниця ГО «Агентство журналістських досліджень», головна редакторка видання ProIT[1][2]. Авторка книги «Кіра. Дорога додому»[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олеся Остафієва народилася 8 серпня 1983 року у Донецьку[4].

Освіта

[ред. | ред. код]

У 2005 році закінчила Донецький національний університет імені Василя Стуса за спеціальністю «Українська мова та література»[5][4].

У 2011 році закінчила Державний торговельно-економічний університет за спеціальністю «Менеджмент»[5].

У 2012 році навчалася в Українській школі політичних студій (проєкт Ради Європи в Україні)[5][6].

2013 рік — стажування за програмою Стенфордського Університету «Таємниці успіху Кремнієвої Долини: теорія та практика інвестування у технологічні стартапи» — стажування у офісах компаній Facebook, Google, SAP SE, Stanford Innovation Centre, Opera etc[6].

У 2021 році була учасницею 4-го семінару «Бізнес і суспільство» за підтримки Асоціації випускників Aspen Ukraine Initiative[5][7]. 2024 року — Woman Lidership Program для жінок топменеджерок та власниць бізнесу — спільна програма бізнес-школи Міжнародний інститут менеджменту (Київ, Україна) та IMD (Лозанна, Швейцарія).  

Кар’єра

[ред. | ред. код]

У 2004–2006 роках — спецкореспондентка газети «Донбас» (Донецьк).

З 2006 по 2007 рік — оглядач ділової газети «Экономические известия»[1].

У 2007–2010 роках працювала редактором відділу «Бізнес» газети Kyiv Weekly[1].

З 2010 по 2014 рік — речниця заступника голови Київської міської державної адміністрації[1][8].

У 2015–2016 роках — радниця з PR міністра екології України.

У 2017 році засновує власний бізнес — відьма-бар «Лиса гора»[4], а згодом арт-бар «Хмільна муза».

У 2023 очолила редакцію нового технологічного видання ProIT[9].

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2006 році переїхала до Києва[4], де працювала в економічних виданнях «Экономические известия», Kyiv Weekly, «Експерт» та висвітлювала питання економіки та регуляторної політики[1][5].

З 2009 року перейшла в PR — була речницею заступника голови Київської міської державної адміністрації[8] та згодом міністра екології[1]. Під час роботи у Київській міській державній адміністрації була куратором благодійного муніципального проєкту «Київське благодійне товариство»[8].

У 2023 році очолила редакцію нового технологічного видання ProIT[9]. Є постійним автором видань New Voice[10], Українська правда[11], КиївВлада[12], де у власних експертних колонках висвітлює проблеми та виклики малого бізнесу, регуляторної та податкової політики, проблем окупованих територій.

Є співзасновницею ГО «Агентство журналістських досліджень» та учасницею проєкту для бізнес-спільноти Business StandUp[13].

Книги

[ред. | ред. код]

У 2024 році у видавництві «Наш Формат» вийшла автобіографічна книга Олесі Остафієвої «Кіра. Дорога додому»[14][3][15][16]. У квітні 2024 книга Остафієвої представила Україну на міжнародних майданчиках — одному з найбільших у світі Лондонському книжковому ярмарку та на Лейпцизькому книжковому ярмарку[17][18]. Роялті від продажу книги Олеся спрямовує до фонду «Голоси дітей»[19]. 15 травня у столичній книгарні ReadEat відбулася офіційна презентація книги[19].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Ольга Чорна (7 липня 2023). Нове медіа для ІТ-ком’юніті: Антон Подлуцький запустив професійне онлайн-видання ProIT. detector.media. Детектор медіа.
  2. ↑ В Україні з’явилось нове медіа для ІТ-ком’юніті — ProIT.org.ua. ukrinform.ua. Укрінформ. 7 липня 2023.
  3. ↑ а б Світлана Симоненко (27 березня 2024). «Я дуже боялася стати героїнею новин про біженку, яка народила над Атлантикою»: Олеся Остафієва про вагітність під час війни. fakty.ua. Факти та коментарі.
  4. ↑ а б в г Олеся Остафиева. comments.ua.
  5. ↑ а б в г д Olesya Ostafieva (Olesia).
  6. ↑ а б Silicon Valley Innovation Center.
  7. ↑ The Aspen Institute Kyiv. 17 липня 2021.
  8. ↑ а б в Відродження меценатства у Києві. Олеся Остафієва. Київське благодійне товариство. 14 квітня 2014.
  9. ↑ а б В Україні з’явилось нове медіа для ІТ-ком’юніті – ProIT.org.ua. forbes.ua. Forbes. 7 липня 2023.
  10. ↑ Олеся Остафієва. biz.nv.ua. New Voice.
  11. ↑ Олеся Остафієва. pravda.com.ua. Українська правда.
  12. ↑ Олеся Остафиева. kyivvlada.com.ua. КиївВлада.
  13. ↑ Сommunication Talks / Олеся Остафиева, основательница «Агентства журналистских исследований». Business Stand Up. 12 липня 2021.
  14. ↑ Олеся Остафієва КНИГА «КІРА. ДОРОГА ДОДОМУ». nashformat.ua. Наш Формат.
  15. ↑ Stef Manisero (23 грудня 2022). 13 countries, 27 cities: a year in the life of a Ukrainian refugee and her new-born baby. ny1.com. Spectrum News.
  16. ↑ Іванна Пашкевич (1 квітня 2024). "Мала валізу документів і чужі лижні штани". Як українська письменниця на 9-му місяці вагітності тікала з Києва. rbc.ua. РБК-Україна.
  17. ↑ Оксана Палій (27 березня 2024). Книжка киянки про війну представила Україну на Лондонському книжковому ярмарку. ukranews.com. Українські новини.
  18. ↑ CNN Newsroom With Ana Cabrera - Olesya Ostafieva. CNN. 14 березня 2022.
  19. ↑ а б Дарить детство во время войны: истории украинских мам. hromadske.ua. Громадське. 12 травня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олеся_Остафієва&oldid=45259482