Олендер Віктор Петрович
| Олендер Віктор Петрович | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 20 серпня 1941 |
| Місце народження | Оренбург, РРФСР, СРСР |
| Дата смерті | 8 листопада 2020 (79 років) |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Професія | режисер |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди |   |
| IMDb | ID 7221308 |
Віктор Петрович Олендер (20 серпня 1941, Чкалов — 8 листопада 2020, Київ) — радянський і український режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України. Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка, премії ім. Ф. Соболєва.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 20 серпня 1941 р. в Чкалові (Росія) в родині службовців. Батько — Петро Олендер (1906, Одеса — 1944), журналіст, військкор газети «Красная звезда», майор.
 | У Вікіджерелах є |
Закінчив Ново-Зибковський педагогічний інститут (1968). Працював освітлювачем на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка (1959–1960), освітлювачем й асистентом режисера «Укрторгрекламфільму» (1963–1965).
З 1972 р. — режисер студії «Київнаукфільм».
Жив у Києві, у будинку № 10 по вулиці Обсерваторній[1]. Помер 8 листопада 2020 р. внаслідок важкого захворювання. Похований разом з родиною у колумбарії Байкового кладовища.
Зняті кінострічки[ред. | ред. код]
- «Двигун ВАО» (1971, Диплом Всесоюзного кінофестивалю рекламних фільмів),
- «Юнакам, що обмірковують життя» (1973, Приз III Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1974, сценарист — Юрій Іванов),
- «А мама мене не любить» (1974),
- «І не впасти за фінішем» (1974, Диплом журі V Республіканського кінофестивалю «Молодість», Київ, 1974),
- «Ці місткі частки секунди» (1975, Срібна медаль ВДНГ СРСР, 1976),
- «Контакти» (1976, Диплом Міжнародного кінофестивалю, ЧССР, 1978),
- «Там, де кінчається асфальт» (1976, Диплом IV Республіканського кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1977),
- «Слід» (1978),
- «Справа про наклеп» (1982),
- «Ручний м'яч. Олімпіада 1980» (1983),
- «На прицілі ваш мозок» (1985),
- «В пошуках пришельців» (1987),
- «Дев'ять років з екстрасенсами» (1989),
- «Вигнання бісів» (1991),
- «Війна чорної і білої магії»,
- «Ламбада для хілерів» (1991),
- «Фелікс Соболев. Увірвана місія» (1997),
- «Пасажири з минулого століття», «На незнайомому вокзалі» (2002)
- «Костянтин Степанков. Спомини після життя» (2012) та ін.
Член Національної Спілки кінематографістів України.
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений діяч мистецтв України (1988)
- Державна премія України імені Олександра Довженка 2016 року присуджена кінорежисеру документального історико-біографічного кінопроєкту «Костянтин Степанков. Спомини після життя» Олендеру Віктору Петровичу — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Елизавета Олендер
- ↑ Указ Президента України від 10 вересня 2016 року № 390/2016 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2016 року»
Література[ред. | ред. код]
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ 15;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.533; (рос.)
- Митці України. К., 1992. — С.432;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.448;
- Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.365.
|
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |