Підсуха Олександр Миколайович
Олександр Миколайович Підсуха | |||||
---|---|---|---|---|---|
![]() | |||||
Народився | 16 жовтня 1918 Ніжиловичі, нині Макарівський район Київська область | ||||
Помер | 21 жовтня 1990 (72 роки) Київ | ||||
Поховання | Байкове кладовище | ||||
Громадянство | СРСР | ||||
Національність | українець | ||||
Діяльність | письменник | ||||
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | ||||
Заклад | ДВНЗ ДонНТУ | ||||
Мова творів | українська | ||||
Жанр | поет, прозаїк, драматург, перекладач | ||||
Членство | Національна спілка письменників України | ||||
Партія | КПРС | ||||
Нагороди |
| ||||
|
Олекса́ндр Миколайович Підсу́ха (16 жовтня 1918, Ніжиловичі — 21 жовтня 1990, м. Київ) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач, громадський діяч.
Народився 16 жовтня 1918 року в селі Ніжиловичах (тепер Макарівського району Київської області) в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку в сусідньому селі, пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту іноземних мов.
Після закінчення навчання у 1939—1941 роках Підсуха працював викладачем Донецького індустріального інституту. У 1941—1945 роках поет на фронтах радянсько-німецької війни (спочатку сапером і автоматником, а потім стає кореспондентом дивізійної газети)[1]. У післявоєнні роки викладав англійську мову в Київському педагогічному інституті імені Максима Горького. Член Спілки письменників України з 1947 року[2].
У 1953—1958 роках працював відповідальним редактором журналу «Дніпро», згодом — завідувачем редакції серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». У 1973—1979 роках — голова Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.
У 1952—1957 і 1980—1990 роках мешкав у Києві у будинку письменників Роліті, у 1957—1979 — в будинку на вулиці Михайла Коцюбинського, 2.
Виховав доньку. Зять — математик, педагог, доктор фізико-математичних наук Валерій Булдигін (1946—2012).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/9/93/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_156.jpg/200px-%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_156.jpg)
Помер 21 жовтня 1990 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі разом з родиною.
Ще у студентські роки Підсуха пробує своє перо. Перша поетична збірка «Солдати миру» вийшла друком у 1948 році. Тут найповніше виписано образ воїна-визволителя. З'являються книги «Життя за нас» (1950), «Слово про наших друзів» (1951).
У 1950—60-ті роки відкривається Підсуха читачам як прозаїк. Поряд із ліричними збірками «Героїка» (1951), «Іду на клич» (1965), «Краплини» (1966), «Розповень» (1969) з'являється перша книжка прози «Віч-на-віч. Невигадані історії» (1962). Найпомітніше досягнення поета того періоду — віршований роман «Поліська трилогія» (1962).
З кінця 1962 року за рекомендацією Спілки письменників Підсуха відряджається як стипендіат ЮНЕСКО до Канади, Великої Британії, Франції, США. Наслідком подорожі за океан став цикл поезій «Канадський зошит», який ліг в основу збірки «Материн заповіт» (1964).
Поема «Материн заповіт» (1962) ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ в 1964 році, стала одним з найкращих творів в ліро-епічному жанрі. Вона заснована на автобіографічному матеріалі.
- «Запахло квітнем»
- «Канадський зошит»
- «Мова»
- «Нумо в ліс, чи в поле!»
- «Ровесники»
Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденами Червоної Зірки, Дружби народів, медалями[3].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/d/d4/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%83_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%29.jpg/170px-%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%83_%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%29.jpg)
У радянський повоєнний час в рідному селі письменника Ніжиловичах вчителька З. А. Шевченко організувала музей Олександра Підсухи.
На будинку в Києві по вулиці Михайла Коцюбинського, 2, де мешкав письменник, встановлено гранітну меморіальну дошку.
В журналі «Перець» № 19 за 1978 р. розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.[4]
- ↑ ukrtvoru.info. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 березня 2012.
- ↑ uadocs.exdat.com. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 1 березня 2012.
- ↑ kiev-necropol.narod.ru [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Журнал перець 1978 19. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.
- Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 147.
- Підсуха Олександр Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 130.
- Біографія на http://poetry.uazone.net/ [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Твори на http://poetry.uazone.net/ [Архівовано 18 грудня 2005 у Wayback Machine.]
|