Олбен Барклі
| Олбен Вільям Барклі англ. Alben William Barkley | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 20 січня 1949 — 20 січня 1953 | ||
| Попередник: | Гаррі Трумен | |
| Спадкоємець: | Річард Ніксон | |
| Ім'я при народженні: | англ. Willie Alben Barkley | |
| Народження: | 24 листопада 1877 Лоуес, округ Ґрейвс, Кентуккі,  США | |
| Смерть: | 30 квітня 1956 (78 років) Лексингтон, Вірджинія, США | |
| Причина смерті: | інфаркт міокарда | |
| Поховання: | Mount Kenton Cemeteryd | |
| Країна: | США | |
| Релігія: | методизм | |
| Освіта: | Університет Еморі, Школа права Вірджинського університетуd[1] і Oxford College of Emory Universityd | |
| Партія: | Демократична партія США | |
| Батько: | Джон Вілсон Барклі | |
| Мати: | Електа Елайза Сміт | |
| Шлюб: | Jane Hadley Barkleyd і Dorothy Browerd | |
| Діти: | 3 | |
| Автограф: |  | |
| Нагороди: | ||
Олбен Вільям Барклі (ім'я при народженні — Віллі Олбен Барклі; англ. Alben William Barkley; нар. 24 листопада 1877, Кентуккі — пом. 30 квітня 1956, Вірджинія) — американський політик, один з великих діячів Демократичної партії США, віцепрезидент США в 1949–1953 роках, найстарший віцепрезидент США.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Кентуккі, був депутатом Палати представників Конгресу США в 1913–1927, а потім беззмінним сенатором США від того ж штату в 1927–1949, будучи лідером демократичної фракції (більшості, а потім меншості) в Сенаті. Був одним з найпопулярніших демократичних політиків, боровся проти грального бізнесу, підтримував «Новий курс» Ф. Д. Рузвельта. У 1930-ті перемагав на виборах завдяки підтримці з боку робітників і селян (середній клас голосував проти нього). Балотуючись у президенти на власний термін у 1948, президент Гаррі Трумен (який сам вступив на посаду з посади віце-президента після смерті Рузвельта, і, так як це було до введення поправки до Конституції 1965 р., власного віце-президента до кінця першого терміну не мав) запропонував партії висунути у віце-президенти 71-річного Барклі. Незважаючи на розкол Демократичної партії та створення Прогресивної партії Генрі Воллеса, Трумену і Барклі вдалося здобути на виборах 1948 сенсаційну перемогу над республіканцем Дьюї. Барклі став найстарішим віце-президентом США за всю історію.
У 1952 Трумен відмовився від балотування в президенти, і Барклі намагався отримати підтримку партії вже для висунення власної президентської кандидатури; проте більшість демократів його не підтримала через похилий вік і відсутності власної сильної команди. Був висунутий Едлай Стівенсон, який поступився республіканцеві генералу Ейзенхауеру.
У 1955 Барклі знову був обраний до Сенату, але вже наступного року раптово помер під час публічної промови. Після того, як він повідомив аудиторії: «Я волів би бути слугою в домі Господньому, ніж сидіти в рядах всемогутніх», Барклі впав і помер від серцевого нападу.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олбен Барклі |
- Official US Senate biography [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
|
