Олашин Василь Васильович

Олашин Василь Васильович
Народився 30 травня 1969(1969-05-30) (54 роки)
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульптор
Alma mater Ужгородське училище прикладного мистецтва (1988) і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1998)
Вчителі Макогон Іван Васильович, Олексієнко Микола Іванович і Чепелик Володимир Андрійович
Заклад Закарпатський художній інститут
Членство Національна спілка художників України
Батько Олашин Василь Степанович

Василь Васильович Ола́шин (нар. 30 травня 1969, Ужгород) — український скульптор; член Закарпатської організації Національної спілки художників України з 2002 року (голова її секції скульптури з 2016 року). Лауреат премії фонду сприяння розвитку мистецтв України за 1998 рік та Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за 2004, 2012, 2016 роки.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 травня 1969 року в місті Ужгороді (нині Україна). Син скульптора Василя Степановича Олашина. 1988 року закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва (викладачі з фаху — Й. О. Пал, Ф. В. Лащак)[1]; у 1998 році — Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, де навчався у Івана Макогона, Миколи Олексієнка, Володимира Чепелика.

З 2014 року викладає скульптуру та рисунок у Закарпатській академії мистецтв.

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузях станкової і монументальної скульптури. У роботах використовує бронзу, дерево, камінь, кераміку. Серед робіт:

станкова скульптура
  • «Ранок» (1995, бронза);
  • «Біля моря» (1996, бронза, мармур)[1];
  • «Закарпатська мадонна» (1996, бронза);
  • «Та, що ловить перли» (1997);
  • «Ундіна» (1999, бронза, мармур);
  • «Повітруля» (1999, дерево фарбоване);
  • «На схід» (2002);
  • «Муза» (2002);
  • «Пісня» (2002);
  • «Розмова» (2003);
  • «Лучники» (2018).

Деякі роботи зберігаються в Музеї сучасного мистецтва та в колекції Міністерства культури та інформаційної політики України у Києві.

монументальна скульптура
  • пам'ятник «Ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС» в Ужгороді (2004);
  • пам'ятний знак Едмунду Еґану в селі Баранинцях (2005);
  • пам'ятник Тарасу Шевченку в Береговому (2016).

Учасник обласних художніх виставок з 1990 року, всеукраїнських — з 1989 року, закордонних — з 1994 року[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]