Окі Такато
| Окі Такато | |
 | |
| Період | Едо • Мейджі |
| Народився | 23 квітня 1832 (Саґа, Саґа) |
| Помер | 26 червня 1899 (Токіо) (67) |
| Сьоґунат | сьоґунат Едо |
| Хан | Саґа-хан |
| Титули | граф |
| Посади | міністр культури (1871 — 1873, 1891 — 1892) міністр релігій (1872 — 1877) міністр юстиції (1873 — 1880, 1881 — 1883) голова Сенату (1880 — 1881) голова Таємної ради (1889 — 1891, 1892 — 1893) |
О́кі Такато́ (яп. 大木喬任, おおきたかとう; 23 квітня 1832 — 26 червня 1899) — японський політичний і державний діяч, освітянин періоду Мейджі. 1-й і 8-й міністр культури (12 вересня 1871 — 19 квітня 1873, 1 червня 1891 — 8 серпня 1892), 2-й міністр релігій (1872 — 1877), 2-й і 4-й міністр юстиції (25 жовтня 1873 — 28 лютого 1880, 21 жовтня 1881 — 12 грудня 1883). Голова Сенату (1880 — 1881), голова Таємної ради (1889 — 1891, 1892 — 1893). Граф.
Біографія[ред. | ред. код]
Окі Такато народився 23 квітня 1832 року в Саґа-хані. В юності він був прихильником руху «Шануймо імператора, геть варанів!» і належав до партії реформаторів разом із Ето Сімпеєм, Соедзімою Танеомі й Окумою Сіґенобу. Такато виступав за ліквідацію сьогунату Токуґава і відновлення прямого Імператорського правління[1].
Після реставрації Мейджі 1868 року новий Імператорський уряд прийняв Такато на службу регіональним чиновником[2]. Згодом його підвищили за заслуги, призачиавши на посади молодшого радника Імператора й голови префектури Токіо (1868—1869). З 1870 року Такато став віце-головою Міністерства народних справ, а 1871 року очолив це відомство. У вересні того ж року уряд перевів його на пост міністра культури, на якому він здійснив реформу системи освіти. Це була одна з трьох фундаментальних реформ реставрації Мейджі поряд із адміністративною і військовою[1].
1873 року Такато отримав звання Імператорського радника, а після 1874 року став міністром юстиції. На цій посаді він займався придушенням антиурядових самурайських виступів, а саме повстання Ліги Камікадзе і повстання в Хаґі 1876 року. Такато перебував у конфлікті із тогочасним мінстром фінансів Окумою Сіґенобу щодо управління сімейними реєстрами косекі. Він долучився до складання закону про реєстри, але війну із міністерством фінансів програв[1].
1880 року Такато посів крісло голови Сенату і подав на розгляд уряду власний націоналістичний проект конституції. Після цього він почергово обіймав посади міністра юстиції (1881—1883), голови Таємної ради (1889—1891), міністра культури (1891—1892) і повторно голови Таємної ради (1892—1893)[1].
1884 року, за заслуги перед державою, Імператор нагородив екс-міністра титулом граф і прирівняв до титулованої шляхти кадзоку[1].
За свої товариськість і відвертість Такато вмів знаходити спільну мову із представниками урядових фракцій Самуми і Тьосю. Він вважався однієїю з центральних фігур хідзенівської фракції, яка об'єднувала вихідців з Саґа-хану[1].
26 червня 1899 року 67-річний Окі Такато помер у Токіо. Його зараховують до шести «найбільших освітян періоду Мейджі» поряд із Кондо Макото, Накамурою Масанао, Ніїдзімою Дзьо, Фукідзавою Юкіті й Морі Арінорі[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
Окі Такато // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Окі Такато |
- (яп.) Документи Окі Такато // Національна парламентська бібліотека Японії
- (яп.) Окі Такато. Японські новітні портрети // Національна парламентська бібліотека Японії [Архівовано 7 квітня 2010 у Wayback Machine.]
|
