Окупаційні війська РФ на Донбасі

Російські окупаційні корпуси
Бойовий прапор
На службі	2015 — дотепер
Країна	Росія
Чисельність	35,000 (2015) 174,000 (2022)[джерело?]
У складі	ПдВО
Війни/битви	Війна на сході України Російське вторгнення в Україну

Частина циклу статей
Гібридна російська агресія проти України
Гібридна війна Російська диверсійна діяльність в Україні Інформаційна війна Сепаратизм в Україні Ленінопад Друга холодна війна Гібридна російська армія «Воєнторг» Центр інформаційного протиборства Точки зору щодо цієї війни
Концепції Українофобія Російська пропаганда Путінізм Російський світ Рашизм
Резонансні події Корсунський інцидент Штурм картографічної частини Спиляні дерева на Інститутській Убивство Рибака Одеса 2 травня Авіаудар у Луганську Телесюжет про розіп'ятого хлопчика Справа Савченко Збиття Boeing 777 Обстріл зупинки «Донгірмаш»
Акції Марші миру в Росії (15 березня та 21 вересня 2014) Протести в Росії проти війни Кремля в Україні Російські продовольчі антисанкції (6 серпня 2013 – по теперішній час) Експортна блокада України Росією (14 серпня 2013 – по теперішній час) Не купуй російське! (15 серпня 2013 – по теперішній час) Бойкот російського кіно Декларація про боротьбу за звільнення України (20 березня 2014)
Санкції та економіка Шоколадна війна Газові конфлікти між Росією й Україною Російська газова блокада України Міжнародні санкції щодо Росії (2014—2015) Список громадян Росії та України, до яких застосовано санкції внаслідок окупації Росією Криму Фінансова криза в Росії (з 2014) Уельський саміт НАТО 2014 (4 – 5 вересня 2014) Сили реагування НАТО Вільна економічна зона «Крим» (27 вересня 2014) Саміт G-20 у Брисбені (16 листопада 2014) Акт попередження агресії Росії проти України (18 грудня 2014) Блокування російських інтернет-сервісів в Україні
Проєкти Проєкт «Стіна» Hesco bastion
Законодавство Закон про окуповані території (27 квітня 2014) Закон про особливий статус Донбасу Закон про деокупацію Донбасу
Медіа Spilno.TV LifeNews (телеканал)
Дослідники Askai Bellingcat Dajey Petros InformNapalm LostArmour Necro Mancer
Меми та символи Візитка Яроша Георгіївська стрічка Жидобандерівці Зелені чоловічки Ихтамнет Крымнаш Ніколи ми не будемо братами Путін — хуйло! Укроп
п о р

Російські окупаційні корпуси, також відомі як Гібридна армія РФ,^[1][2][3][4] або Об'єднані російсько-сепаратистські сили (за термінологією США)^[5][6] — це військова структура, що підпорядковується Південному військовому округу Збройних сил РФ, і під час війни на сході здійснює окупацію частини території України: Донецької та Луганської областей.

Корпуси були сформовані зусиллями Росії у кінці 2014 — на початку 2015 року на основі регулярних російських військ вторгнення і збройних колабораціонстських формувань так званої армії Новоросії, що діяли на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Управління корпусами здійснюється через штаб в Ростовській області — у 2014—2015 роках він носив назву 12-те командування резерву, а з серпня 2015 року — Центр територіальних військ ПдВО. Штаб прямо підпорядкований Генеральному штабу у Москві.

Історія[ред. | ред. код]

В липні 2014 року російське видання «Независимая газета» повідомило про створення у Ростовській області 12-го командування резерву.^[7][8][9]

• Згодом підтвердження про створення 12-го командування резерву (12 КРез, в/ч 89462), штаб якого дислокований у Новочеркаську Ростовської області Південного військового округу підтвердили ГУР, СБУ, РНБО, та незалежні дослідники.^{[10][11][12][13][14]}

На початку серпня 2014 року українське військо досягло успіхів в ході проведення АТО й, не зважаючи на відступ зі значної ділянки російсько-українського кордону на Донбасі, розсікло утримувані проросійськими збройними формуваннями території на кілька ізольованих одне від одного анклавів. В середині серпня 2014 року почалося вторгнення російських регулярних підрозділів на українську територію. Росія невідкладно почала формування регулярних військових з'єднань на території маріонеткових ДНР й ЛНР під своїм безпосереднім контролем.

За даними ГУР МОУ, формування двох армійських корпусів відбувалося на основі батальйонно-тактичних груп вторгнення Збройних сил Росії, що діяли в Україні у серпні-вересні 2014 року, а також незаконних збройних формувань, якими керували офіцери ГРУ Генштабу й ФСБ Росії.^[10]

У липні 2015 року українськими силами було взято в полон майора Володимира Старкова, кадрового військовослужбовця Збройних сил РФ. Він дав детальні свідчення щодо структури та діяльності 12-го командування резерву.^[14]

Протягом літа 2015 року, за словами голови РНБО Олександра Турчинова, терористичні війська, що формувалися місцевими й російськими добровільними терористами були замінені на структуровані військові підрозділи регулярної армії РФ.^[12]

У серпні 2015 року «Інформнапалм» оприлюднив розслідування, згідно якого 12-те командування резерву (12 КРез, в/ч 89462) є ширмою для окупаційних військ на Донбасі — відряджених на проходження служби до Новочеркаська військовослужбовців відправляють далі до армійських корпусів на Донбасі.^[15]

У серпні 2015 року 12-те командування резерву було перейменоване на Центр територіальних військ Південного військового округу (ЦТВ ПдВО, в/ч 64722).^[14]

За даними ГУР МОУ, остаточне формування двох корпусів завершилося в жовтні-листопаді 2015 року.^[13]

У грудні 2015 року ГУР МОУ повідомило, що командування окупаційними корпусами покладено на Центр територіальних військ, орган створений на базі 12-го командування резерву Південного військового округу.^[16]

Інциденти[ред. | ред. код]

Служба безпеки України представила 9 лютого 2015 року докази співпраці з сепаратистами офіцерів російської групи спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.^[17]

У вересні 2015 року місія ОБСЄ сповістила, що зв'язок з її безпілотним літальним апаратом був втрачений неподалік села Сонцеве, що контролювалося проросійськими бойовиками. Бойовики не пустили співробітників місії на територію, де був втрачений безпілотник.^[18] У травні 2017 року пошуковець Askai встановив, що до збиття безпілотника Schiebel Camcopter S-100 був причетний кадровий офіцер 90-ї зенітно-ракетної бригади протиповітряних військ РФ капітан Михайло Ус (рос. Михаил Ус).^[19] Він з бойовиками фотографувався на фоні збитого безпілотника.^[20][21]

Структура[ред. | ред. код]

2014[ред. | ред. код]

Російські окупаційні війська на Донбасі з кінця 2014 року діяли під управлінням 12-го командування резерву Південного військового округу, дислокованому у Новочеркаську. Оперативний та бойовий чин окупаційних військ здійснюється за стандартами й військовими статутами ЗС РФ. Війська були з'єднані у два армійські корпуси:^[22]

• 1-й армійський корпус має у складі п'ять бригад, три полки, окремі батальйони і підрозділи забезпечення.
• 2-й армійський корпус має у складі 4 бригади, 2 полки, окремі батальйони і підрозділи забезпечення.

2015[ред. | ред. код]

За повідомленням ГУР, замість 12-го командування резерву Південного військового округу у Новочеркаську сформовано Центр територіальних військ.^[16]

2016[ред. | ред. код]

Навесні 2016 року ЗС РФ розпочали створення третього армійського корпусу на території Росії неподалік кордону з Україною.^[23] Створено також Центр інформаційного протиборства.

Особовий склад[ред. | ред. код]

Чисельність[ред. | ред. код]

За даними ГУР МОУ станом на квітень 2016 року, до 70 % рядового особового складу корпусів укомплектовано з громадян Росії (у тому числі 45 % кадрові російські військові й 25 % — російські найманці) й 30 % громадян України з окупованих територій Донецької й Луганської областей^[10][24] (за іншими даними — 40 %).

Штатна чисельність 2-ох армійських корпусів — понад 33 тисяч солдат та офіцерів.^[22]

22 березня 2017 Дмитро Тимчук повідомив про існування розпорядженням керівництва Міноборони РФ щодо збільшення загальної чисельності окупаційних корпусів до 50 тис. чол.^[25] Ці ж дані повідомив Олександр Турчинов 20 квітня 2017 року — на окупованих територіях публічно анонсоване збільшення чисельності 1-го та 2-го армійських корпусів з 35 тис. до 50 тис. людей.^[26]

Окупаційний контингент кадрових військ[ред. | ред. код]

Окрім сформованих на змішаній основі армійських корпусів, на території України перебувають батальйонні і ротні тактичні групи кадрових військ РФ.

На початку березня 2015 року командувач сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Годжес повідомив, що Росія підтримує сепаратистів на сході України приблизно 12 тисячами солдатів. Йдеться про російських військових інструкторів, техніків з обслуговування сучасних систем озброєння і безпосередньо бойові частини.^[27]

На літо 2015 року, на окупованій території знаходиться військовий резерв у складі 15-ти батальйонних й 6-ти ротних тактичних груп ЗС Росії чисельністю понад 9 тисяч чоловік.^[22]

Чисельність регулярних військ РФ на території ОРДЛО у різний час оцінювали у 6—12 тис. чол.^{[28][29][30][31]}

Оперативний резерв[ред. | ред. код]

Поряд зі східним кордоном України станом на серпень 2015 року були сконцентровані російські війська у складі 30-ти батальйонних й 14-ти ротних тактичних груп чисельністю 50,5 тисяч чоловік.^[22]

1 січня 2016 року Олександр Турчинов повідомив, що Росія здійснює передислокацію своїх військових сил в західному напрямку поближче до кордону з Україною та збільшує російський військовий потенціал в окупованому Криму.^[32]

Озброєння[ред. | ред. код]

На окупованих територіях накопичені велика кількість важкого озброєння, військової техніки, великих обсягів паливно-мастильних матеріалів та боєприпасів, що має забезпечити наступальні дії.

За даними СБУ станом на серпень 2015 року, армійські корпуси на території ОРДЛО мали:^[22]

• 450 танків
• 950 бойових бронемашин (БМП, БТР, БМД)
• 370 гармат
• 200 систем залпового вогню

За мінімальними оцінками станом на січень 2017 року на основі лише фото матеріалів, що не враховують трофейну українську техніку, а також без врахування артилерійських формувань та підрозділів територіальної оборони проросійських сил, сумарне озброєння лінійних мотострілецьких бригад і полків на території ОРДЛО, без врахування САУ з артилерійських бригад, складає щонайменше:^[33]

• 305 танків
• 409 БМП
• 82 БТРів
• 134 МТ-ЛБ
• 129 САУ 2С1

За даними МВС України на червень 2018 року, окупаційні корпуси налічують 35 тис. чоловік. В їхньому арсеналі 478 танків, 848 бронемашин, 750 артилерійських систем і мінометів, 208 реактивних систем залпового вогню, 363 протитанкових засобів, 419 засобів протиповітряної оборони.^[34]

Командування[ред. | ред. код]

Основні штабні й командні посади окупаційних військ обіймаються кадровими офіцерами ЗС РФ. Російські окупаційні війська на Донбасі підпорядковані спеціально для цього створеному 12-му командуванню резерву Південного військового округу ЗС Росії зі штабом у місті Новочеркаськ Ростовської області. Керівництво військами здійснюється Генеральним штабом Росії, зокрема через Центр територіальних військ Південного військового округу.

Загальне командування[ред. | ред. код]

Оперативним командуванням, координацією та взаємодією між усіма військовими формуваннями, котрі зосереджені на Донбасі — терористичними й регулярними військами ЗС РФ на Донбасі виконували:

• (2014) генерал армії Валерій Герасимов, начальник Генерального штабу Збройних сил Росії, 1-й заступник міністра оборони Росії;^[11][35]
• (2015) генерал-полковник Сергій Істраков, заступник начальника ГШ ЗС РФ, керівник головного штабу Сухопутних військ Росії.^[16][36][37]

12 Командування Резерву ПдВО → Центр територіальних військ ПдВО[ред. | ред. код]

Командувачі:

• (осінь 2014 — весна 2015) генерал-лейтенант Гурулєв Андрій Вікторович, командувач 58-ї армії;^[11][38][39]
• (з весни 2015) генерал-лейтенант Сердюков Андрій Миколайович, який з жовтня 2013 року є 1-м заступником командувача Південного військового округу (документи прикриття на прізвище Сєдов);^[11][35][40]

Начальники штабу:

• (2014) генерал-лейтенант Соломатін Сергій Віталійович;^[11][35]
• (2015) генерал-лейтенант Теплінський Михайло Юрійович.^[36][41]

Звіти розвідки[ред. | ред. код]

7 січня 2016 року прес-служба Головного управління розвідки Міноборони України повідомила, що незаконними збройними угрупуванням бойовиків в окупованому Новоазовську Донецької області керує полковник ЗС РФ.^[42] Так, за даними української розвідки, командиром «9 окремого мотострілецького полку» виявився Бондарєв Дмитро Євгенович, колишній командир 51-го парашутно-десантного полку 106-ї повітряної дивізії, яка дислокується в Тулі. Відмічається, що російський військовик має досвід бойових дій на території Чеченської Республіки. Як повідомлялося, у березні ГУР МО України встановило факти участі у бойових діях наступних кадрових російських військових офіцерів: генерал-майор ЗС РФ Тимофєєв Ігор Борисович (прізвище прикриття — Соколов) перебуває на посаді «командира 3 отдельной мотострелковой бригады (Горловка) 1 АК (Донецк, Украина) Центра территориальных войск Южного военного округа ВС Российской Федерации»; командувач 1 АК генерал-майор ЗС РФ Асапов Валерій Григорович; «заместитель по работе с личным составом» 1 АК полковник ЗС РФ Чирков Євген Володимирович; командир 2 окремої мотострілецької бригади (Луганськ, Україна) 2 АК полковник ЗС РФ Рузинський Андрій Юрійович.^[43] До того ж, ще у січні місяці в сепаратистських пабліках у соціальних мережах повідомлялося про виявлення у Стаханові тіла вбитого майора ЗС РФ, у речах якого було знайдено посвідчення на ім'я Андрюшкін А. А.^[44]

Центр інформаційного протиборства[ред. | ред. код]

За даними ГУР МОУ, керівництвом ГШ ЗС РФ було створено «Центр інформаційного протиборства» з метою підвищення ефективності ведення інформаційної війни проти України. «Центр інформаційного протиборства» перебуває у складі Центру територіальних військ ПдВО.^[45]

Керує центром полковник Збройних сил РФ Карпов Костянтин Леонідович.^[46]

До завдань центру входить:

• дискредитація політичного керівництва та командування Збройних Сил України, провокування недовіри до них;
• формування думки про поширення в Україні расизму та міжнаціональної нетерпимості;
• переконання міжнародної спільноти у систематичних порушеннях українською владою режиму припинення вогню та приховане нарощування ЗС України сил та засобів вздовж лінії розмежування з метою відновлення активних бойових дій;
• створення негативного іміджу сил АТО шляхом звинувачення українських військовослужбовців у скоєнні злочинів та протиправних дій, зокрема стосовно цивільного населення;
• деморалізацію українських військовослужбовців;
• формування антиукраїнських настроїв у населення тимчасово окупованих територій України.

Структура[ред. | ред. код]

• Відділ інформаційної ізоляції району бойових дій (забезпечує тотальне домінування російських мас-медіа в інформаційному просторі тимчасово окупованих територій України)
• Відділ дезінформації і контрпропаганди (здійснює дискредитацію політичного керівництва та командування Збройних Сил України)
• Відділ військово-цивільної взаємодії (створює негативний імідж сил АТО шляхом звинувачення українських військовослужбовців у скоєнні злочинів та протиправних дій стосовно цивільного населення)

Реакція[ред. | ред. код]

• У серпні 2015 року голова РНБО України Олександр Турчинов сказав, що особливість формування й функціонування корпусів свідчить про створення російських окупаційних військ за німецькою моделлю «Ваффен-СС» часів Другої світової війни, коли такі підрозділи комплектувалися за рахунок добровольців-іноземців, а керівні посади обіймали німецькі офіцери СС. Іноземці-добровольці окупованих територій у лавах підрозділів «Ваффен СС» використовувалися як «гарматне м'ясо».^[12]

Див. також[ред. | ред. код]

• Російські сили вторгнення на території України (з 2014)
• Окупаційні війська РФ в Криму
• 3-й армійський корпус (РФ)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990—2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. [Архівовано 5 лютого 2019 у Wayback Machine.] — К.: «МП Леся», 2017. — 332 с. ISBN 978-617-7530-02-1
• Збройна агресія Росії проти України // ГУР МОУ
• Олександр Турчинов: На Донбасі нам протистоять військові підрозділи регулярної армії РФ, сформовані за моделлю «Ваффен-СС» 27.08.2015 [Архівовано 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• Структура гібридної армії «Новоросії» [Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Розвідка розкрила структуру окупаційних військ РФ в Донбасі 27.04.2016 13:25 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Інформація Адміністрації Президента України (серпень 2015) [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Генштаб розкрив структуру російсько-окупаційних військ на Донбасі (06.08.2016) [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• «Армійські корпуси» незаконних збройних формувань реорганізували в «оперативно-тактичні об’єднання», оновлено командний склад – дані дослідження «СтопТерор». http://uacrisis.org/. Український кризовий медіацентр. 11 серпня 2016. Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 24 липня 2017.
• Юрій Лапаєв, Хто воює проти нас на Донбасі [Архівовано 21 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Український тиждень, 8 лютого 2018
• Игорь Ильяш, Сколько белорусов прошли через войну на Донбассе? Расследование «Белсата» [Архівовано 1 березня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // Белсат, 27 лютого 2018 (дзеркало)
• Рафаель Люкманов. Вірогідна реальність війни з Росією (рос.). http://uain.press/. 18 квітня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
• 160 Тысяч Ихтамнетов: Пенсионный Фонд РФ Случайно Рассекретил Военные Потери В Украине. http://ekoinvest.pp.ua/. EcoInvest. 30 червня 2018. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
• Tsybulenko E., Francis J.A., Почему их нельзя называть «сепаратистами»? [Архівовано 15 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.) (Separatists or RussianTroops and Local Collaborators? Russian Aggression in Ukraine: The Problem of Definitions. pp. 123–144) // The Use of Force against Ukraine and International Law. T.M.C. Asser Press/Springer, The Hague (2018) — 14 січня 2019
• Збройна агресія Російської Федерації проти України. Участь Збройних сил Російської Федерації в бойових діях на територіях Донецької та Луганської областей у період із березня 2014 р. до лютого 2015 р. [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] // ca-scu.org, 2020

п о р Силові структури РФ на Донбасі 1-й армійський корпус на території Донецької області (ДНР) Бригади «Слов'янська» «Беркут» «Оплот» «Республіканська гвардія» «Кальміус» Полки 9 ОПМП «Восток» ОКП Донецька Батальйони «Вікінги» «Дизель» «Сомалі» «Спарта» «Хан» 3 ОБСпП ОЗРДн Донецька ОБУО Донецька ОРВБ Донецька ОБМЗ Донецька Територіальної оборони 1 БТрО 2 БТрО 3 БТрО 4 БТрО 5 БТрО 2-й армійський корпус на території Луганської області (ЛНР) Бригади 2 ОМСБр 4 ОМСБр 7 ОМСБр ОАБр Луганська Полки 6-й козачий ОКП Луганська Батальйони «Август» ОРБ Луганська ОЗРДн Луганська ОБУО Луганська ОРВБ Луганська ОБМЗ Луганська Територіальної оборони «Отаман» «Рим» «Кулькин» «Прізрак» «СССР Брянка» «Лєший» 17 БТрО 18 БТрО Спецслужби МДБ ДНР МВС ДНР ВВ ДНР МДБ ЛНР Інші формування «Вагнер» «ЄНОТ» «Варяг» «Восход» Козача національна гвардія «Дон» Російська православна армія «П'ятнашка» «Русь» «Смерть» «Йован Шевич» «Бетмен» ДШРГ «Ратибор» ДШРГ «Русич» «Чечен» Розформовані Збройні сили Новоросії Армія Південного Сходу «Заря» Добровільний комуністичний загін «Одесса» «ОБОН» «Вітязь» «Амур» Народне ополчення Донбасу «Октава» «Рязань» «Троя» Легіон святого Іштвана Російський імперський легіон