Карас Оксана Михайлівна
Карас Оксана Михайлівна | |
---|---|
рос. Оксана Карас | |
Ім'я при народженні | Оксана Михайлівна Карас |
Дата народження | 19 червня 1979[1] (44 роки) |
Місце народження | Харків, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | Росія |
Alma mater | Російський університет дружби народів (2004), Всеросійський державний інститут кінематографії (2009) і Російський університет дружби народів |
Професія | кінорежисер, сценарист, монтажер, телеведуча, журналістка |
Кар'єра | 1998 — дотепер |
IMDb | ID 5732304 |
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Оксана Карас: «Теперь это надолго. Может быть, навсегда» // «Скажи Гордеевой» |
Оксана Михайлівна Карас (нар. 19 червня 1979, Харків, Українська РСР, СРСР) — російська режисерка кіно та телебачення українського походження, сценарист і монтажер, у минулому — телеведуча, журналістка. Найбільш відома за фільмом «Хороший хлопчик», який отримав Гран-прі XXVII Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр».
Звинуватила пропаганду Кремля в тому, що росіяни плутають добро зі злом. В інтерв'ю Катерині Гордєєвій на початку липня 2022 року відзначила, щоб якщо б громадяни РФ вимикали телевізор, з якого їх «ґвалтують», вони були б набагато людянішими та не підтримували війну в Україні[2].
Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]
Оксана Михайлівна Карас народилася 19 червня 1979 року у Харкові. Її дитинство пройшло у Казахстані[3] у місті Актау (раніше Шевченко). У 2004 році закінчила Російський університет дружби народів, юридичний факультет. Потім, до 2009 року навчалася у ВДІК (майстерня Валерія Лонського)[3].
З 1998 року працювала на телебаченні ведучою, кореспондентом[4], спортивним коментатором[5], кінооглядачем, автором та режисером документальних фільмів[3] (канали НТВ, «НТВ-Плюс Спорт»[6], ВДТРК «Культура»[7]).
У 2000 році була у складі бригад журналістів телеканалів НТВ і НТВ-Плюс, які висвітлювали літні Олімпійські ігри в австралійському Сіднеї. Була однією з постійних ведучих програми «Зоряний вівторок» на НТВ-Плюс Спорт[8][9]. З 2004 по 2005 рік — одна з постійних ведучих навколоспортивного тележурналу «Спортіссімо» на тому ж каналі[10].
З 2007 по 2008 рік була ведучою рубрики «Худрада» у програмі «Новини культури»[11][12].
У 2008 році як режисер випустила серіал «Брати-детективи»[13], а також написала сценарій і виступила режисером короткометражки «Кастинг», яка отримала Гран-Прі Міжнародного фестивалю «Небачене кіно» в Естонії. Першу повнометражну картину («Репетиції»)[14], написавши до неї сценарій, зняла у 2013 році. У тому ж році як режисера Оксана Карас працювала над серіалом «Зниклі безвісти» та фільмом «Принцеса Муай Тай». 2015 року стала автором сценарію комедії «Не весільну подорож».
У 2016 році вийшов «Хороший хлопчик», над яким Карас працювала як режисер, сценарист та монтажер. Фільм отримав Гран-прі XXVII Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр»[15], переміг у глядацькому голосуванні[16], організованому порталом «КиноПоиск» у період «Кінотавра», а також здобув «Золоту туру» за ІІІ місце в конкурсі «Виборзький рахунок» в рамках XXIV Фестивалю російського кіно «Вікно до Європи»[17]. Далі Карас брала участь у роботі над короткометражною картиною «Як великі» як сценарист і режисер, а також над серіалом та однойменним фільмом «Відмінниця»[18]. У 2018 році вона випустила картину «В ангела ангіна» (за мотивами повісті Вадима Шефнера «Сестра печалі») знову з Семеном Тріскуновим у головній ролі.
У червні 2019 року відбулася прем'єра її фільму «Вище неба», знімальний процес якого проходив у 2018 році[19][20].
У жовтні 2020 року в прокат вийшов байопік «Доктор Ліза», присвячений життю Єлизавети Глінки[21].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Проживає у Москві . 2010 року у Карас народилася дочка Катерина, 2017 року — син Олександр, а 2019 року — другий син, Петро. Під час війни РФ в Україні її дочка прийшла до школи у футболці з написом «Ні війні», але однокласники засудили її за антивоєнний заклик та довели до сліз. Тому Оксана Карас вирішила перевести дитину на домашнє навчання[22].
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
Рік | Назва | Вклад |
---|---|---|
2022 | Мерзла земля | Режисер |
2021 | Казки Пушкіна. Для дорослих | Режисер |
2021 | Чиновниця | Режисер |
2020 | Лікар Ліза | Режисер |
2018 | Вище неба | Режисер |
2018 | У ангела ангіна | Режисер |
2017 | Відмінниця | Режисер |
2016 | Хороший хлопчик | Режисер, автор сценарію, монтажер |
2015 | Не весільна подорож | Автор сценарію |
2013 | Принцеса Муай Тай | Режисер |
2013 | Репетиції | Режисер, автор сценарію |
Нагороди[ред. | ред. код]
- Гран-Прі Міжнародного фестивалю «Небачене кіно» в Естонії за картину «Кастинг» (2008)
- Гран-прі XXVII Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр» за фільм «Хороший хлопчик»[23]
- Приз «Золота тура» за ІІІ місце у глядацькому конкурсі «Виборзький рахунок» у рамках XXIV Фестивалю російського кіно «Вікно до Європи» за фільм «Хороший хлопчик»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Малай, Катерина (5 липня 2022). Російська режисерка Оксана Карас про пропаганду Кремля: нас усіх ґвалтують через телевізор. https://news.obozrevatel.com (укр.). Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ а б в Оксана Карас в ожидании премьеры своего фильма "Выше неба" и пополнения в семье: интервью с режиссером (рос.). Hello!. 15 червня 2019. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 17 січня 2020.
- ↑ Вместо эпилога или Еще раз о "беременности" Юлии Чепаловой (рос.). «Лыжный спорт». 21 квітня 2002. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ Попутчики. Василий Соловьёв (рос.). Эхо Москвы. 7 липня 2013. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 14 червня 2019.
- ↑ ЮРИЙ БОРЗАКОВСКИЙ: "МЕНЯ ЗОВУТ 800. 1.42,47". Огонёк. 17 жовтня 2004. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 14 червня 2019.
- ↑ Сегодня на "Худсовете". 5 мая 2008 года. Культура. 5 травня 2008. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ "Звездный вторник": как все начиналось... (рос.). НТВ-Плюс. 25 квітня 2003. Архів оригіналу за 13 вересня 2004. Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ Василий Соловьёв (26 квітня 2010). Звёздный вторник (рос.).
- ↑ Наш новый проект «Спортиссимо» (рос.). НТВ-Плюс. 2 листопада 2004. Архів оригіналу за 1 березня 2007. Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ Сегодня на "Худсовете". 10 декабря 2007 года (рос.). Культура. 10 грудня 2007. Архів оригіналу за 26 серпня 2019.
- ↑ Сегодня на "Худсовете". 15 апреля 2008 года. Культура. 15 квітня 2008. Архів оригіналу за 26 серпня 2019.
- ↑ Кризис кризисом, но тем не менее есть чему порадоваться (рос.). Endymion. 15 грудня 2008. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
- ↑ ОКСАНА КАРАС: «ЭНЕРГИЯ И ЖЕЛАНИЕ СКАЗАТЬ ТО, ЧТО ТЫ ХОЧЕШЬ, – САМОЕ ГЛАВНОЕ В РЕЖИССУРЕ» (рос.). GQ. 24 травня 2019.
- ↑ Призеры XXVII Открытого Российского кинофестиваля «Кинотавр». Фонд поддержки и развития кинематографа и искусства «Кинотавр». 13 июня 2016. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 15 червня 2016.
- ↑ Зрители выбрали «Хорошего мальчика» (рос.). Портал «КиноПоиск». 13 июня 2016. Архів оригіналу за 9 квітня 2019.
- ↑ Итоги XXIV Фестиваля российского кино «Окно в Европу» (рос.). Организационный комитет фестиваля «Окно в Европу». 13 серпня 2016. Архів оригіналу за 3 серпня 2017.
- ↑ Оксана Карас: «У меня полно лайфхаков, как снять кино на голом энтузиазме» (рос.). Аргументы и факты. 8 листопада 2017. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ «Все режиссеры рассказывают про себя». Режиссер Оксана Карас — о новом языке кино, русской актерской школе и странном отрочестве (рос.). Известия. 23 серпня 2018. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ В Москве прошла премьера драмы «Выше неба» (рос.). www.kinometro.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
- ↑ Режиссер фильма "Доктор Лиза" надеется, что фильм выйдет в октябре 2020 года (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
- ↑ Орлова, Віолетта (5 липня 2022). 12-річну дочку російського режисера зацькували в школі за футболку "Ні війні". УНІАН (укр.). Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ Режиссер Оксана Карас: "Для меня юмор – это ключ, который открывает все двери" (рос.). Россия-Культура. 18 червня 2016. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 15 червня 2019.
|