Общество русских дам
| Общество русских дам | |
|---|---|
 Друкарня Ставропігійського інституту, де у 1930-ті роки був осідок «Общества русских дам» | |
| Абревіатура | ОРД |
| Тип | жіноча громадська організація |
| Засновано | 1879 |
| Розпущено | 1939 |
| Штаб-квартира | Львів |
| Місце діяльності | .svg){kind=small} Австро-Угорщина.svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Офіційні мови | язичіє, російська |
| Голова | Клавдія Алексович |
«Общество русских дам», «Общество русскихъ дамъ», «Общество русскіхъ дамъ» — галицька москвофільська[1] жіноча організація яка діяла у Львові з 1879 до 1939 року.
Історія[ред. | ред. код]
Товариство було засноване 1879 році[2] галицькою москвофільською письменницею Клавдією Алексович у Львові при церкві Успіння Пресвятої Богородиці. 10 березня 1879 року митрополит Йосиф Сембратович благословив статут товариства.
Товариство на початку складалося переважно з дружин та дочок членів Ставропігійського інституту, серед яких були: Олександра Шараневич (Дзерович), Леокардія Мончаловська, Феліна Огоновська, Євгенія Павенцька, Марія Савуляк, Стефанія Маркова. Загалом товариство налічувало понад 110 членкинь. Членкині «Общество русских дам» мали культивувати «старорусскиє» звичаї та обряди. На початках своєї діяльності товариство влаштовувало у стінах Ставропіґійського інституту вечори та бали, на які запрошувалися інші представники галицьких москвофілів[3]. Довший час «Общество русскихъ дамъ» очолювала Юстина Ничаєва[4].
Товариство мало школу кравчинь, якою керувала Божена Гумецька, чешка за походженням, дружина керівника канцелярії Львівського Ставропігійського інституту[5].
Перед Першою світовою війною галицьким москвофілам, у тому числі й «Обществу русских дам», допомогу надавали «Карпато-Русский освободительный комитет» у Києві та «Галицко-русское благотворительное общество» у Петербурзі. Також галицькі москвофіли отримували чималі дотації від міністерств внутрішніх справ і фінансів Росії. Проте початок бойових дій призвів до повного припинення діяльності усіх москвофільських організацій на теренах королівства Галичини та Володимирії[6], та прокотилася хвиля арештів «неблагонадійних» осіб[7][8].
У 1914–1915 роках, під час окупації російськими військами Галичини, товариство опікувалося дешевими та безкоштовними їдальнями[9]. У квітні 1915 року за фінансової підтримки «Галицко-русское благотворительное общество» відкрило притулки для дівчат на 50 осіб. Після відступу росіян з Галичини, за ними 9 травня 1915 року до Києва поїхала й значна частина членькинь «Обществу русских дам».
Після Першої світової війни, за сприяння польських урядовців, у Львові до рук москвофілів у Львові потрапили «Народний дім», львівський навчальний заклад-бурса на вул. Курковій (нині вул. Лисенка, 14), Ставропіґійський інститут, де у його друкарні й був осідок «Общество русских дам»[10]. Товариство видавало часопис «Очаг», який щомісяця виходив упродовж 1936–1939 років у Львові, редактор Тетяна Бочарова-Еттінґер (загалом вийшло 38 чисел)[11]. При товаристві працювала бібліотека-читальня.
У 1939 році, після «золотого вересня», «Общество русских дам» було заборонене радянською владою.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мороз М. О. Алексович Клавдія Іванівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 375.
- История общества «Русских дам во Львове». — Коломыя, 1905.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Михайло Грушевський. Листи з-над Полтви. Лист перший [Архівовано 14 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Москвофільство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ Микола Андрусяк. «Нариси з історії галицького москвофільства». – Львів: Вид-во товариства «Просвіта», ч. 810. – 1935. – 79 с.
- ↑ Олександра Киричук. Ставропігійський інститут у політичних змаганнях русофілів і народовців 70-90-х років XIX століття
- ↑ Степан Шах. Львів — місто моєї молодости: (спомин присвяч. Тіням забутих Львов'ян). — Мюнхен: Християн. Голос, 1955—1956. Ч. 1, 2 . — 1955. — 267 c.
- ↑ Анатолій Круглашов. Проблеми післявоєнного устрою в громадській думці українців Галичини і Буковини (1914-1918) / А. Круглашов // Питання історії Великої війни 1914-1918: зб. наук. ст. – Чернівці, 1995. – С. 19-24.
- ↑ «Талергофский альманах». Пропамятная книга австрійскихъ жестокостей, изувърствъ и насилій надъ карпато-русскимъ народомъ во время всемірной войны
- ↑ «Народний голос». Всіх наших кацапів позамикали. – 19 серпня 1914. – № 25. – С. 6.
- ↑ Ігор Баран. Політична діяльність російської окупаційної адміністрації в Галичині (1914–1915 рр.) Вісник Прикарпатського університету. Історія. Випуск 17.
- ↑ Віталій Гайсенюк. Початок кінця: москвофіли у Великій війні: (1914-1918). с.303. 2017. ISBN 6177172938
- ↑ Лідія Сніцарчук. Москвофільська преса в Галичині міжвоєнного періоду: тематико-типологічні аспекти [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |