Оболенський Сергій Дмитрович
| Сергій Дмитрович Оболенський | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | |||||||
 Єлизаветпольський віце-губернатор | |||||||
| 1907 — 1914 | |||||||
| Попередник | Барановський, Володимир Миколайович | ||||||
| Наступник | Бібіков, Анатолій Олександрович | ||||||
 Псковський віце-губернатор | |||||||
| 1914 — 1915 | |||||||
| Попередник | Крейтон, Володимир Миколайович | ||||||
| Наступник | Арсеньєв, Василь Сергійович | ||||||
 Ставропольський губернатор | |||||||
| 1915 — 6 березня 1917 | |||||||
| Попередник | Янушевич, Броніслав Мечиславович | ||||||
| Наступник | посаду скасовано | ||||||
| Народився | 8 серпня 1868 Богородицький повіт, Тульська губернія, Російська імперія | ||||||
| Помер | 13 березня 1946 (77 років) Потьма, Зубово-Полянський район, Мордовська АРСР, РРФСР, СРСР | ||||||
| Країна |  Російська імперія  | ||||||
| Alma mater | Миколаївське кавалерійське училищеd (1890) | ||||||
| Батько | князь Дмитро Дмитрович Оболенський | ||||||
| У шлюбі з | 1) Надія Михайлівна Дундукова-Корсакова, 2) Олександра Степанівна Тереніна | ||||||
| Діти | Олександр (1895—1919), Сергій (1908—1980) | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Князь Сергій Дмитрович Оболенський (8 серпня 1868 — 13 березня 1946, Потьма) — російський державний діяч, єлизаветпольський (1907-1914) та псковський (1914-1915) віце-губернатор, ставропольський губернатор (1915-1917).
Син князя Дмитра Дмитровича Оболенського (1844-1931) та Єлизавети Петрівни Вирубової (1843-1931).
У 1888 закінчив кадетський корпус, у 1890 — Миколаївське кавалерійське училище. Служив у 44-му Нижегородському драгунському полку. Корнет (1889), поручик (1893), штабс-ротмістр (1896). Звільнився в запас 20 червня 1896[1].
4 лютого 1904 повернувся на службу, брав участь у російсько-японській війні. 14 лютого 1905 підвищений до ротмістра. З 9 серпня 1905 по 3 квітня 1906 командував сотнею[1].
8 травня 1907[1] призначений віце-губернатором Єлизаветпольської губернії. Підполковник (1910), полковник (1914). У 1914 став віце-губернатором Псковської губернії.
З 4 жовтня 1915 виконуючий обов’язки губернатораСтавропольської губернії[2], з 1916 — губернатор. За його каденції завершилося будівництво Армавір-Туапсинської залізниці. Економічне становище в губернії погіршувалося, почалися заворушення та погроми. З метою запобігання великим скупченням людей було закрито всі розважальні заклади.
6 березня 1917 року напередодні створений міський комітет громадської безпеки усунув з посади губернатора.[3]
Під час громадянської війни служив у ЗСПР та Російській армії. У листопаді 1920 евакуювався з Ялти на кораблі «Корвін». З 1921 в еміграції перебував у російському комітеті в Будапешті, згодом у Відні. Після захоплення Віднюрадянськими військами був 8 травня 1945 заарештований співробітниками СМЕРШу. 15 вересня того ж року Особливою нарадою при НКВС СРСР засуджений до 10 років позбавлення волі.
Помер 13 березня 1946 в «Дубровлазі» у Мордовії.
- Орден Святої Анни 4-й ст. «За хоробрість» (1904)
- Орден Святого Станіслава 3-й ст. (1904)
- Орден Святої Анни 3-й ст. (1904)
- Орден Святого Станіслава 2-й ст. (1905)
- Орден Святої Анни 2-й ст. (1905)
- Орден Святого Володимира 4-й ст. зі стрічкою і бантом (1905)
- Трусова Є. М. Місцеве управління та самоврядування на Дону, Кубані та Ставропільщині в 1917 році. — Ростов-на-Дону: Видавництво ПКНД ВНЗ, 1999. — ISBN 5-87872-001-9
- Список підполковникам за вислугою. Складено по 15-е травня 1913 р. Частина III. — СПб.: Військова типографія імператриці Катерини Великої, 1913
- Список полковникам за вислугою. Складено по 1-е серпня 1916 р. — СПб., 1916