Облога Чернігова (1094)

Облога Чернігова
Міжусобна війна на Русі 1094—1097
Спасо-Преображенский собор Чернигова-2.jpg
Дата1094 рік
МісцеЧернігів
Причина претензії Святославичів на батьківську спадщину
Результат здача Володимиром Мономахом міста Чернігова
Сторони
Чернігівське князівствоПоловці
Командувачі
Володимир МономахОлег Святославич
Сили
невідомо невідомо
Втрати
невідомо невідомо

Облога Чернігова (1094) — вдалі дії Олега Святославича та його половецьких союзників з оволодіння столицею вотчини Олега, що належала в той час Володимиру Мономаху.

Історія[ред. | ред. код]

Після важкої поразки Святополка і Володимира Мономаха від половців на Стугні, де загинув Ростислав Всеволодович  у 1093 році і другої поразки Святополка у Жулянах відбулася третя, знову загальна, битва з половцями біля Халеп'я. Ця битва відома лише за «Повчанням Володимира Мономаха». Про подробиці битви не відомо, однак після неї був укладений мир, скріплений одруженням Святополка з донькою хана Тугоркана (1094).

Після загибелі Ростислава Всеволодовича на Стугні в руках Володимира Мономаха виявилося все лівобережжя Дніпра від Чернігова і Переяслава до Мурома.

У 1094 році половці з Олегом Святославичем обложили Володимира Мономаха в Чернігові. Ймовірно, не маючи надій на допомогу ззовні (у тому числі від укладення миру з половцями Святополка), Володимир вирішив покинути місто. Цікаву подробицю містить «Повчання Володимира Мономаха», що характеризує особливості військової справи того часу. Відступ з міста не мав характер прориву. Олег утримав своїх союзників від нападу на дружину Володимира. При цьому Володимиру приписується фраза не хвалитися поганим! Судячи з усього, добровільна здача міста була засобом, що не дозволяв половцям говорити про захоплення одного з найбільших міст на Русі. Проте, Олег як плата за допомогу віддав їм на розграбування околиці міста.

Володимир пішов у Переяславль, втримавши за собою з чернігівських волостей тільки Курськ. На наступній фазі усобиці Святополк діяв разом з Володимиром проти Олега і половців, що дозволило Володимиру на час повернути собі Чернігів.

Посилання[ред. | ред. код]