Обговорення:Розкол Християнської церкви 1054

Ця стаття є частиною Проєкту:Релігія (рівень: 3, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з релігією. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
III (у розвитку)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Релігія має рівень «стаття у розвитку».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Релігія: «висока»
	Чим допомогти: Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про релігію! Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Релігія}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики. Актуальні завдання: Статистика відвідуваності статті «Розкол Християнської церкви 1054»

Ця стаття є частиною Проєкту:Католицтво (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Католицтвом. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Католицтво.
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Католицтво» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних зі Католицтвом. 2. Потребують вашої уваги «Категорія:Незавершені статті про католицтво»

На мою думку, в розділі "Сприйняття розколу на РУСІ" повністю ігнорується справжня назва тих часів Київська Русь. Також, в тому ж розділі, дійсно, є упередження ставлення, бо ні слова не сказано, что православіє тоді було представлене, точно, не руською церквою, як стверджує автор. Здається росіяни і у Вікіпедії, в котрий раз, намагаються приписати собі створення православного християнства на території Київа (Київської Русі).

А з чого Ви взяли, що русь - це росіяни? --MaryankoD (обговорення) 06:59, 5 червня 2012 (UTC)Відповісти

Ні в якому разі так не думаю. Просто, вважаю більш коректним використовувати повну назву Русі, тобто Київська Русь. І до того ж, повторююсь, що даний розділ рясніє словами, руський священник, руська церква. Погодтесь, при Київськи Русі були київські священники, які носили сан Київського Патріарха і всієї Русі.

Як на мене, то ця стаття відображає більшу достовірність відношення Київської Русі до розколу. Якщо хтось має можливість, нехай відредагує, бо точних навиків у цій роботі достатньо я не маю. Хочу познайомити вас з цією статтею, взято звідси http://www.info-library.com.ua/books-text-6950.html

Після розколу 1054 р., який практично не зачепив християнство в Україні, всі зусилля Константинополя були направлені на ліквідацію засад київського християнства. Насамперед це стосується позбавлення можливості перебування на митрополичій кафедрі русичів або підтримання тих ієрархів, особливо з північних земель, що мали провізантійську орієнтацію. Врешті-решт, Візантія добилася свого після смерті князя Ізяслава, розгромивши національний церковний табір на чолі з Климентом Смолятичем і встановивши контроль над Київською кафедрою. Його прихильники залишилися в основному в Печорській Лаврі, а противники, яких репрезентувала молодша лінія князів Мономаховичів, починаючи від другої половини XII ст., від Юрія Долгорукого (1155—1157 рр.), а потім за Андрія Боголюбського (? — 1179 рр.), поширюють візантійське вчення до північних земель роздертої вже Київської держави. Від цього часу зароджується північносхідний варіант християнства, що згодом дістав назву "московський", в основу якого покладено суто візантійську православну практику цезаропапізму й месіанства і в якому здійснюється відхід від засад християнського універсалізму, толерантного ставлення до інших релігій.

Про толерантність київського християнства щодо Заходу засвідчують постійні контакти з католицькою церквою. Так, під 988 р. в Никонівському літописі записано: "Прийшли посли з Риму від папи та принесли мощі святих". Через три роки знову "прийшли посли з Риму від папи з любов'ю і честю". Такі самі записи в літопису є під роками 944, 1000, 1001. Князь Володимир та українська церква підтримували приязні відносини з Римом. В римських джерелах обопільних посольств зафіксовано 12. Навіть пізніше велико князівська влада і патріотично зорієнтоване духовенство постійно контактували з так званою апостольською столицею. Підставами для такого висновку є відомості з історії шлюбних союзів Рюриковичів у XI ст. За їхнім свідоцтвом, у перше століття християнізації Україна була тісніше пов'язана з Заходом, ніж з Візантією. До цього самого періоду (1091 р.) належить прийняття запровадженого в Західній церкві свята перенесення мощів св. Миколая до міста Барі у Італії — свята, незнаного ніде в іншій східній церкві і яке зворушливо святкується й донині. Однак ці досить активні контакти з Римською церквою весь час контролювалися князівською та духовною владою з тим, щоби слов'янський обряд і юрисдикція української церкви були незалежними від Риму.

Крім рис християнського універсалізму, толерантного ставлення до різних релігійних центрів, антимесіанства і антицезаропапізму, власного слов'янського обряду і богослужебної слов'янської мови, християнству перших віків в Україні були притаманні ранньохристиянська орієнтація, патріотичність, євангелізм, паулінізм тощо.