Обговорення:Анна Ярославна

Ця стаття є частиною Проєкту:Франція (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Францією. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Франція.
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Франція» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних з Францією. 2. Потребують вашої уваги «Категорія:Незавершені статті про Францію»

Що то за "Анна Рћина" ??? За логикою повинно бути "Анна Регіна"

В статті Реймське Євангеліє сказано "виникли леґенди, ніби на нього присягали при коронаціях франц. королі, а кириличний текст відчитав уперше цар Петро І (1717) чи рос. посол (1728)."

Я думаю краще видаліти речення щодо Реймського Євангелія. Tigga 18:13, 19 липня 2006 (UTC)Відповісти

Як щодо легенди (?), що при набранні шлюбу Анна поставила підпис, а король Франції — хрестик?

В "50 нарисів українського примарознавства" пишуть, що на відомому документі з хрестиком насправді хрестик малолітнього сина Філіпа, а взагалі-то і Генріх і Філіп були письменні.

«У невеликому старому соборі Реймса 19 травня 1051 року відбулося вінчання та коронування Анни. Тоді вона прийняла католицтво, і в другому хрещенні дістала ім'я Агнеси». Розкол церков відбувся три роки по тому. Може йшлося про латинський обряд, а не католицтво?

--В.Галушко (обговорення) 13:42, 7 січня 2017 (UTC)Відповісти

[[1]]. --Микола Івкі (обговорення) 12:56, 31 травня 2017 (UTC)Відповісти

Нерозумна суперечка. Княжна не вважала себе ні українкою, ні росіянкою. Держави під назвою «Русь» давно не існує. Можливо, у Русі взагалі не було спадкоємців, тому битва сенсу не має. Тобто, просто «руська княжна», але у російській мові «руський» і «російський» звучать однаково, звідси «фальшивий друг перекладача», використаний надалі для пропаганди. Розумніше за все промовчати: французам, тим більш росіянам щось поясняти марно, у ці лінгвістичні тонкощі мало хто хоче входити. --В.Галушко (обговорення) 14:15, 31 травня 2017 (UTC)Відповісти

Недарма себе українці русинами звали до XX ст., вам не здається, що вона до москалів як такого трафунку то немає? Інакше, нащо тоді вони присвоїли собі назву "Русь" і повсякчас розвивають міф про Русь-матушку.--Viiictorrr (обговорення) 16:33, 31 травня 2017 (UTC)Відповісти

Де були Путін і його оточення ? Відновлювали шовіністичну теорію Погодіна — Соболевського ?

І де сучасні рос. історики ? Ніхто не проти, всі за ? Див. також [[2]].

Українське мовознавство містить слова про те, що Агатангел Кримський, цитую, "спростував псевдонаукову шовіністичну теорію Погодіна — Соболевського про російський етнічний склад населення Києва і Київщини за часів Київської Русі та неавтохтонність на цій території українського етносу". --Микола Івкі (обговорення) 11:30, 1 червня 2017 (UTC)Відповісти

Вона найпевніше вважала себе русинкою, тобто українкою. Хоча враховуючи те, що Катерина 2 винищила усі 10 різних екземплярів "Повісті временних літ", знайдені по вєсям колишньої Русі Татищевим, що на подив рос. історика та географа мали дуже мало спільного з баченою раніше ним царськоправленою відредагованою Катрею-німкеною версією, а до того Олексій та інші царі улусату системно спалювали українські книги, тож реальна історія Русі до нас дійшла у змосковиченому спотвореному вигляді. Як і самовизначення чи мова її народу. (Хоча сама Катерина відзначала, що в українців була писемність і до Кирила та Мефодія, скоріше за все це була абетка грузинсько-санскритського типу та це ми наврядчи дізнаємося аж поки не знайдуть бібліотеку Ярослава, Атлантиди чи інше подібне давнє книгосховище)

Хоча достеменно відомо, що на монетах Русі в її час був тризуб, натомість гербов Золотої орди був орел двоголовий. Термін "Українці" (Що був другою менш поширеною самоназвою) замість почав активно змінювати поняття "русини" завдяки Івану Франку, коли росіяни остаточно впевнили мерян-нащадків ординців та асимільованих народів, що вони "русскіє", для виокремлення від них для збереження самовідчуття, як окремого народу хча б під іншою назвою.

Хоча нацарапані тисячолітні написи, зроблені на стінах Софії, мають набагато більше саме з сучасною українською мовою, доказом останнього є мова Закарпаття, що з 945 по 1945 рік входила до складу Русі та Росії менше 50 років сукупно, останнього разу часи золоті Данила Галицького. Тож звідки там взялася українська мова, якщо вона "пішла від східнослов'янської" уявної мови з-х народів у результаті її розподілу у 14-му чи то 17-му столітті. Певно її принесли "місіонери" з України.

Натомість те, що західно- та принаймні західні південнослов'янські мови безперечно пішли від давньоукраїнської, майже беззаперечно. Яскравим прикладом є словаки, територія яких 600 років тому була повністю україно-русинською, 500 років тому межа йшла по Лучинцю, центр та схід був повністю україномовним. 300 років тому центр Словаччини переважно зчехізувався, тобто став словацьким, перед революцією південний схід був сильно змадярений та зісловачений, залишалися певні русинські анклави. Перед війною ареали на південному сході витончилися, тож україномовним залишався лише північний схід Словаччини площею з Чернівеччину Пряшівський край, у 1945-6 під час рефендуму незважаючи на сприйняття багатьма мешканцями радянської ідеології на референдумі за ініціативою Хрущева у більшості районів краю проголосували за приєднання до УРСР, та Сталін заборонив передачу Пряшівщини (щоб не образити словацький народ), так само як інших українських етнічних земель, що за пропозицією Хрущова мали відійти УРСР на етнографічній підставі - Новосончське, Перемишльське, Замостське, Холмське, Білопідляське воєводства, південь Білостоцького та схід Жешувського воєводств Польщі у границях 1975-1998 років та Брестської області (для збілорущення зполонізованих західних та зрусифіковах східних= районів Білорусі, насправді все пройшло зворотнім чином) за винятком північного сходу, що тепер - білоруська. Відкриті 250 українських шкіл за десять років скоротилися у шестеро завдяки політиці чехоловацькго уряді, назва українці знову вижита зі вжитку. Наразі русинами себе ще вважають мешканці території менше 500 км квадратних з 8200 станом на 1939, з 19000 станом на 1720 рік. Тож припустити, що і більш західні польські та чеські україномовні землі були так само асимільовані століттями раніше. Достменно відомо, що така до постигла українців-русинів інших закарпатських земель - Угорщини та північної та західної Румунії, де і були їх найдавніші відомі послення.

--Yasnodark (обговорення) 13:10, 1 червня 2017 (UTC)Відповісти

Yasnodark, вельми змістовно, розумію Ваше обурення. Але, на мою думку, так реагувати на наперед очевидні дурниці не варто. Історія потребує вивчення, нейтрального і виваженого, вільного від сплесків емоцій. Ви праві: багато чого ми не знаємо про історію, відомі і фальсифікації. Але з мовою, схоже, ясно. Ще в І тисячолітті н. е. ніяких слов'янських окремих мов, очевидно, не було, були лише діалекти правслов'янської, всі слов'яни легко розуміли один одного. Ця схожість зберігалася і пізніше: Сигізмунд Герберштейн, вивчивши слов'янську у Словенії, вільно і без товмача спілкувався з московськими жителями 15 ст. Без сумніви, кияни і москвичі легко б порозумілися. Але факт безсумнівний: зараз існує багато слов'янських мов, носії яких не цілком розуміють один одного. Навіть росіянин погано розуміє українця. У чому річ? Невже праві прихильники теорії, яка пояснює виникнення української внаслідок псуття російської мови («ведь в Древней Руси говорили по-русски»)? Правда, що українці — штучна нація і переважна кількість простих селян завжди вважали себе «русскими» і прагнули вчитися «русскому языку», не визнаваючи і не розуміючи літературної української? Цю теорію просувають зараз такі публіцисти і філологи (?), як А. Вассерман, О. Ширококрад, А. Ваджра, О. Орлов та інші. Побіжний перегляд творів цих авторів зразу наводить на думку про їхню упередженість і слабке знайомство з мовами. Про мову якось в інший раз, а зараз коротко про націю. У більшості випадків мова невіддільна від нації. Саме нація може оголосити діалект мовою, не секрет, що для північного німця нідерландська буде здаватися діалектом німецької (там існує діалектний континуум), а для іранця таджикська — діалектом перської. Якщо є усвідомлення нації — значить, є і нація. Питань залишається два: чи були українці 1000 років тому, і чи можна вважати населення багатьох районів південної Росії українцями? На ці питання можна відповісти: і так, і ні. Так, бо це були предки сучасних українців, а їхня мова була предком сучасної української. Ні, бо вони не знали слів «Україна» та «українець», а лише «слов'янин», «Русь», «русин», «руський», вони говорили «по-словенськи» або «по-руськи» (втім, навряд чи сучасні словенці всерйоз стверджують, що в Києві тоді говорили сучасною словенською, а от росіяни, схоже, певні, що сучасною російською). Так, бо діалекти Кубані схожі на українські, у культурі багато спільного. Ні, бо вони майже втратили свій діалект і вважають себе росіянами. Втім, це не заважає деяким з них вважати себе українцями, але саме в етнічному, а в не національному сенсі цього слова. Українська нація — не те ж саме, що й український етнос. Елементарний приклад: у людини один з батьків українського походження, другий — російського. Ким тоді він є з етнічного походження? Формально — ніким, ні українцем, ні росіянином. А хто він з національності? Це він сам вільний обрати. Думаю, звідси вся плутанина і неоднозначність. Самовизначення себе як українця припускає прийняття України як незалежної держави, української мови як єдиної офіційної, основної і панівної в офіційній сфері (у побутовій кожен вільний говорити будь-якою), визнання єдності і неподільності країни, непорушності її кордонів. Самовизначення себе як етнічного українця припускає лише визнання свого українського походження (знання мови не обов'язкове), при цьому він може вважати Україну частиною Росії, а українську — діалектом російської, виступати за двомовність чи російськомовність України. Різниця зрозуміла. Про походження української мови від «східнослов'янської» у 14-му чи 17-му ст.ст. Згадується приказка: «чули дзвін, та не знали де він». Ніякої «східнослов'янської мови» у сучасному розумінні (як стандартної, літературної мови), тоді, ясно, бути не могло. Була лише східнослов'янська група праслов'янських діалектів, що відзначалася спільними рисами. Роль мови культури виконувала старослов'янська мова — давньоболгарського походження. Діалекти були вельми близькими, але це були лише діалекти. Формування літературних мов починається лише у 18 ст., тому не можна казати про «давність» ні української, ні російської мов у сучасному розумінні. Можна казати про давність народного мовлення, діалектів. Походження південнослов'янських мов від української не підтверджується фактами. На мій погляд, слід уточнити Ваші положення: деякі викликають сумнів. Жителі Києвської Русі (визнане навіть росіянами) колонізували Волго-Окське Межиріччя, і що тепер — і російська мова це «зіпсована мерянською і татарською українська?». Просто теорія Ширококрада-Желєзного-Каревіна навиворіт. Очевидно: українська, російська, білоруська літературні мови склалися досить пізно, у 19 ст., а російська, за рахунок агресивної політики носіїв, престижності і поширеності в ЗМІ, урядових і навчальних закладах, посіла панівне становище. Схожим чином складалася доля мов в інших країнах: провансальської у Франції, ірландської в Британії, полабської в Німеччині. --В.Галушко (обговорення) 16:17, 1 червня 2017 (UTC)Відповісти

Болгарського походження була виключно літературна мова Русі, а розмовною і тоді була мова максимально наближена до сучасної української. Російська ж мова є похідною від літературної мови Русі, її освоювали неслов'яни-росіяни, так само як у освічених жителів Східної України українська мова набагато більш наближена до літературної української, бо не страждає діалетизмами. Натомість в українців, як була своя розмовна мова, так і є. Саме вона і була праслов'янською мовою, більше того, праіндоєвропейська, саме є паплюжили беззубі готи, гунни та кельти, коли бігли на захід. Була матір - стала мутер чи мазер. Інша справа, що сучасна літературна українська кирилична мова, максимальна налижена до розмовної, набула вжитку на папері у 18-19 столітті. До того, староукраїнська писемна мова також грунтувалася на болгарській.--Yasnodark (обговорення) 14:02, 7 червня 2017 (UTC)Відповісти

Стаття має кілька недоліків. Треба розвантажити преамбулу. Оскільки легенда про Реймське Євангеліє не підтверджується в розділі, це треба в преамбулі ж зазначити або взагалі прибрати згадку. «Матір» замість «мати» в підметі і розмовно-пестливе «донька» замість нейтрально-наукового «дочка» — не відповідають стилю. --В.Галушко (обговорення) 10:53, 3 липня 2017 (UTC)Відповісти

Мовні помилки усунуто, але з преамбули слід прибрати зайве. --В.Галушко (обговорення) 10:58, 3 липня 2017 (UTC)Відповісти

@В.Галушко: шаблон "сумнівно" там зайвий, адже є джерело, яке підтверджує фразу "за легендою і т.д......" --Flavius (обговорення) 11:01, 3 липня 2017 (UTC)Відповісти

Треба хоча б зазначити, що це тільки легенда, не підтверджена джерелами. --В.Галушко (обговорення) 11:04, 3 липня 2017 (UTC)Відповісти

але ж там так і написано "за легендою". Взагалі легенди важко підтвердити, бо вони ж легенди))) Проте, якщо це описано у джерелі, яке там зазначено, то цього достатньо. Можливо саме джерело і містить якісь факти на підтвердження, тобто теж було спиралося на якийсь матеріал. Щодо зазначення непідтвердженості, то ми ж не зазначаємо "сумнівно" у статті про Нестора фразу "Вважається упорядником (за іншою версією автором) «Повісті минулих літ»". То і тут аналогічна ситуація. Це не доведений факт, але можливий, про що описують різні джерела. Хоча все-таки, мабуть, ви праві, що дещо треба зазначити, бо Енциклопедія історії України вважає цю версію романтичною, але фіктивною [3]--Flavius (обговорення) 11:11, 3 липня 2017 (UTC)Відповісти

• Нормальна преамбула — це стаття in a nutshell. Нічого «розвантажувати» не потрібно. Навпаки, треба усі преамбули статей по персоналіях доводити до нормального стану — короткої біографічної довідки з усією важливою інформацією, як це роблять в енциклопедіях і малих історичних словниках. У цій вікіпедії більшість преамбул погані — одне-два речення означення, після чого йде несуразний текст самої статті, який мало хто читає.--Намѣсникъ (обговорення) 01:48, 4 липня 2017 (UTC)Відповісти
• «Донька» і «матір» — не є мовними помилками. Дивіться словники. Якщо ви вважаєте це «помилками» наводьте конкретні джерела, конкретні аргументи, а не власні загальні міркування. Можу помилятися, але у мене враження (зважаючи на країну вашого походження та недавні «перетягування канатів» по Анні Ярославні у Франції між українським і московським президентами), що ваша діяльність — разом із додаванням шаблону «сумнівно» (а тепер і з вимогами зіпсувати преамбулу), виглядає як просто дрібне шкідництво у цьому проекті. --Намѣсникъ (обговорення) 01:48, 4 липня 2017 (UTC)Відповісти

  Ніхто вам не говорить, що матір і донька це помилки, але, якщо уважно словники почитаєте (тлумачні і орфографічні), то побачите, що і матір, і донька - є розмовними варіантами, а не нормативними, як дочка і мати. Не плутайте енциклопедію, чим є Вікіпедія, з газетою. Статті повинні писатися енциклопедичним стилем, а слова донька і матір такої енциклопедичності не надають статті. --Flavius (обговорення) 07:52, 4 липня 2017 (UTC)Відповісти

  Щодо зауважень В.Галушко... Не думаю, що у нього є ціль зашкодити проекту. І його походження ніяк не аргумент цьому. Шаблон "сумнівно" там зайвий. Проте можна перефразувати як ЕІУ пише щодо цієї версії. Або крім преамбули хоча би у розділі конкретизувати це. --Flavius (обговорення) 08:06, 4 липня 2017 (UTC)Відповісти

@Намѣсникъ: посилання на російсько-українські словники не завжди доречні. У двомовних словниках основна задача — дати переклад (тобто, уявлення про значення) слова. Стилістиці там приділено значно менше уваги. На користь форм «мати» і «дочка» свідчать не тільки дані тлумачних словників, але й історія цих слів. Звичайно, стилістика в українських виданнях залишається слабким місцем. Очевидно, з того, що протягом тривалого часу офіційне мовлення вели російською, українське слово залишалося для родинного спілкування, де наукового стилю можна було не додержуватися. Щодо «дрібного шкідництва»: див. «Презумпція невинуватості» і Вікіпедія:ПДН. --В.Галушко (обговорення) 17:57, 4 липня 2017 (UTC)Відповісти

• Панове, мене як людину з вами особисто не знайому, абсолютно не цікавлять ваші особисті думки і загальні уявлення про мову, помилки, стилістику та ще казна що. Якщо ви хочете щось довести — беріть конкретний словник, вказуйте конкретне значення слова, конкретну сторінку, давайте конкретне доведення свої тези. Це і буде аргумент! Натомість ви вже котрий день поспіль ведете безпредметну дискусію про якісь загальні значення у невідомо яких словниках. Так розмови не ведуться...--Намѣсникъ (обговорення) 01:02, 6 липня 2017 (UTC)Відповісти

  Ви конкретні сторінки конкретних значень конкретних слів не надавали, а від нас такого вимагаєте... дивно. Повірте, що очевидне доводити особі, яка не розумію і не зрозуміє що таке розмовне слово і що таке знах.відмінок, бажання немає. тут ніякі аргументи не допоможуть, але чисто формально дивіться на них, підкріплені словниками зі сторінками:

• 1) слово донька є розмовним. Так зазначає Великий тлумачний словник сучасної української мови за ред. В. Т. Бусел., 2007. на стор. 318, а також Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. на стор. 368.
• 2) слово матір відсутнє в Українському орфографічному словнику за редакцією академіка В. Г. Скляренка., 2008., але на сторінці 406 в ньому зазначено тільки наступне: мати, зн. -тір, тобто знахідний відмінок - матір. Також Великий тлумачний словник сучасної української мови за ред. В. Т. Бусел, 2007. на сторінці 652 подає його як застаріле. Те саме Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. на стор. 650 аналогічно зазначає.
• 3) за ВП:НС стиль статей має бути енциклопедичним (див. у своєму словнику рос.укр визначення енциклопедії). Виклад матеріалу не можна подавати від першої особи. Не варто вживати простомовні вислови.
• 4) Перечитайте чим є енциклопедія і чим вона не є в будь-якому джерелі, а також яка мова притаманна енциклопедії. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних і просторічних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень. --Flavius (обговорення) 07:11, 6 липня 2017 (UTC)Відповісти

У вас проблеми з причинно-наслідковим зв'язком. Я не повинен нічого надавати. Ваш протеже першим почав претензії подавати, то ж мусив їх аргументувати! Якщо ви на його боці — то тоді ви наводьте аргументи! Коли у вас «немає бажання», як ви пишете, ну то лишайте свої претензії при собі. І всі будуть задоволені... Тепер, нарешті, за цілих два дні, ви навели хоча б якісь конкретні аргументи (словники). Чудово! Але порожній стиль заяв не змінився: «перечитайте чим є енциклопедія і чим вона не є в будь-якому джерелі». Це низький рівень ведення дискусії. Якщо ви хочете мені (або комусь іншому) щось довести, потрудіться, будь ласка, бути конкретним у аргументуванні власних тез, наводьте конкретні джерела. --Намѣсникъ (обговорення) 11:24, 6 липня 2017 (UTC)Відповісти

Проте і ваш стиль ведення дискусії вважати високим я не можу. Конкретні джерела наведено вище. Мій протеже, як ви цікаво висловилися (висока інтелектуальна бесіда, одначе) - нічого вам і не повинен був доводити. Стаття не є вашою власністю. Людина виправила помилки. Якщо ви були незгодні з нею, то повинні були звернутися до людини за поясненням, але ви цього не зробили. Або відкрити тем на СО. Потрудіться, будь ласка, бути чемним і вихованим у Вікіпедії. --Flavius (обговорення) 11:48, 6 липня 2017 (UTC)Відповісти

• Я і так вихований і чемний, чого не можу сказати про вас. Справа взагалі не у власності статей, а елементарній логіці, послідовності дій. Якщо хтось суттєво розробив статтю, а у вас чи вашого протеже (не знаю чому вас так покоробило це слово, адже воно всього навсього особа, яку ви захищаєте) до написаного претензії, то ви повинні звертатися до поясненням, коли ваші малі виправлення відкинули, а не навпаки. Ви повинні наводити докази власної правоти; не я чи хтось інший мусять вияснювати, що у вашій голові. Тому повторюю, аргументуйте свої тези на майбутнє. Гадаю, це обговорення можна закрити, бо словники вами наведені, обстоювати «доньок» замість «дочок» мені не принципово (хоча слововжиток в українській літературі свідчить на мою користь), а вести подальші розмови з вами я не маю задоволення. На все добре! --Намѣсникъ (обговорення) 02:31, 7 липня 2017 (UTC)Відповісти

  Вихованістю аж пре. --Flavius (обговорення) 06:10, 7 липня 2017 (UTC)Відповісти

У шаблон infobox взагалі не додавалися жодні редагування, але від недавна висвічується помилка:

Помилка Lua у mw.wikibase.entity.lua у рядку 88: data.schemaVersion must be a number, got nil instead.

Хто зна як цьому зарадити?--Piznajko (обговорення) 23:06, 19 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Дивно, помилка зникла після скасування останнього редагування (яке до шаблона infobox ніякого відношення не мало)...--Piznajko (обговорення) 23:11, 19 серпня 2017 (UTC)Відповісти

У Анни було 4 дітей. 3 сина та дочка. На сторінці россійскою мовою вказано, що в неї було 4 дітей, а на сторінци українською мовою, що 3 дітей. Пропоную редагування

• Власне обидві версії праві. Тому що у неї син помер немовлям.--NOSFERATU (обговорення) 13:47, 13 січня 2019 (UTC)Відповісти