Об'я́влення, або Одкрове́ння, Іва́на Богосло́ва — остання книга Нового Завіту та один з найдавніших творів християнської літератури. Також знана як Апока́ліпсис (з грец.αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення»).
Апокаліпсис написано Іоанном Богословом на острові Патмос після видіння на засланні в 90 рр. I ст. (ряд учених відносять книгу до 69 рр.). Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа та тисячолітнє Царство Боже після Страшного Суду, Апокаліпсис містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу і це єдина книга зі всього Нового Заповіту, — яку, разом з пророчими книгами Старого Заповіту, — можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої літератури».
Апокаліпсис — пророча книга, яка, як і старозавітніпророцтва, залишилися незрозумілими, доки не справдилися. Є різні теологічні школи інтерпретації пророцтв Об'явлення: «претеристи» вважають, що св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань; «футуристи» бачать в Об'явленні пророцтва про долю всього людства, усієї людської історії; «символісти» вбачають у пророцтвах Об'явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.
Сергій Булгаков стверджує, що тема Євангелія та Апокаліпсису долає всі конфесії та національності, оскільки ці книги створені за часів доконфесіональності, коли не було ще «поділу церков». Проте в книгах передбачається розподіл, який все-таки подолає «з'єднання церков», що повинно відбутися раніше за кінець світу.[1]
«Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.». (Мат. 24:27)[2]
